Чегорка Олександр Тимофійович

Олександр Тимофійович Чегорка (нар.4 лютого 1957, м. Верхівцеве Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області) — український художник, архітектор, член Національної спілки художників України (1992).

Чегорка Олександр Тимофійович
Народження	4 лютого 1957(1957-02-04) (68 років) м.Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область
Національність	українець
Країна	СРСР →  Україна
Жанр	графік
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	архітектор
Напрямок	модерн
Роки творчості	1980-ті — наш час

Життєпис

Одександр Чегорка народився у місті Верхівцеве на Дніпропетровщині у родині вчителів української мови та літератури.

У 1980 року він закінчив архітектурний факультет Київського державний художній інститут, хоча прагнув вступити на графічний^[1]. По тому він вступив до аспірантури Київського державний художній інститут, паралельно працюючи в одному з київських проектних інститутів. Але 1982 року він покинув навчання.

У 1983 року Олександр Чегорка переїздить до Дніпродзержинська, і влаштовується на роботу проектантом художньо-виробничого комбінату. Одночасно починає писати картини та брати участь у виставках.

У 1992 році він став членом Національної спілки художників України.

2001 року він був призначений на посаду архітектора Дніпровського району та стає архітектором в управлінні головного архітектора м. Дніпродзержинська.

Творчий доробок

Архітектор

Як архітектор він став співавтором разом Г. А. Хачатряном низки пам'ятників в Дніпродзержинську, зокрема:

• Пам'ятник Тарасу Шевченку (співавтор також Ю. В. Бєлобородов, відкрито 3 червня 2000)^[2].
• Пам'ятник Жінці - матері
• Монумент трамвайної трагедії
• Меморіал жертвам Голодомору і політичних репресій (9-й кілометр Запорізького шосе, м. Дніпропетровськ).

Художник

Олександр Чегорка брав участь у багатьох регіональних та республіканських виставках, а його роботи протягом останнього десятиріччя були відзначені на художніх виставках у Львові і Белграді.

Його роботи зберігаються в Міністерстві культури і туризму України, музеї історії Дніпродзержинська, в приватних колекціях Дніпропетровська, Києва, Львова, Німеччини, Франції, США, а також колекції галереї «Базальт» (м. Белград, Сербія).

Працює Олександр Чегорка у жанрі модерну з фольклорною його стилізацією архетипових образів національної міфології, а також з використанням засобів жанрових засобів абстракціонізму Анрі Матісса та народного примітивізму Катерини Білокур та Марії Приймаченко. Свої твори він пише на папері або полотні гуашшю, тушшю, олією у жовто-червоній кольоровій гаммі^[1].

Основні твори:

• «Син землі» (1989)
• «Струни серця» (1989)
• «Світ любові» (1989)
• «Дотик» (1991)
• «Дивний смуток» (1992)

Основні аиставки:

• Художня виставка, присвячена Дню Злуки Східної та Західної України (м. Львів, 1993)
• Виставка українських митців «Українські візії» (м. Белград, Сербія, 1995)
• бієнале «Пан – Україна-95» (м. Дніпропетровськ, 1995)
• «Різдвяні зустрічі» (м. Дніпродзержинськ, 1998)
• Персональна вистака (м. Дніпродзержинськ, Дніпродзержинському музично-драматичномутеатрі імені Лесі Українки, 1999)
• Персональна виставка «Лінія, слово, колір» (м. Дніпродзержинськ, Музей історії міста, 2010)
• Виставка живопису «Вічне свято життя»(м. Дніпропетровськ, Центр естетичного розвитку, 2011)

Крім того, Олександр Чегорка пише вірші, які публікувалися місцевій періодиці:

• Чегорка О. Чужа жінка цілує моє серце: Вірші // Литера-Днепр. — 2011.- № 2. — С. 44—45
• Чегорка О. Моделлю творчості вважаю квітку : Думки про мистецтво // Відомості. — 2008. — 20 серпня. — с.4—5.

Відзнаки

• Лауреат у номінації «графіка» бієнале «Пан – Україна-95» (м. Дніпропетровськ, 1995)