Шехтер Данило Абрамович

Данило Абрамович Шехтер (їд. דניאל שעכטער Доніел Ше́хтер, рум. Daniel Şehter — Даніел Шехтер ; 6 січня 1904, Гура Рошіє, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія — 3 червня 1991, Москва^[1]) — молдавський радянський письменник. Писав молдавською (румунською) та єврейською (їдиш) мовами.

Шехтер Данило Абрамович
Народився	6 січня 1904(1904-01-06)  Козацьке, Паланська волость, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	3 червня 1991(1991-06-03) (87 років)  Москва, СРСР
Країна	Російська імперія  Румунське королівство  СРСР
Діяльність	письменник, революціонер, перекладач
Знання мов	їдиш, румунська, молдавська і російська
Жанр	соціалістичний реалізм
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шехтер.

Біографія

Народився 1904 року в бессарабському селі Гура Рошіє біля Дністровського лиману (нині — село Козацьке Білгород-Дністровського району Одеської області України). Початкову освіту здобув у хедері. Після смерті батьків, Абрама та Шейви Шехтер, у 13-річному віці разом із двома старшими сестрами переїхав до Галаца, де почав працювати у друкарні та продовжував займатися самоосвітою. Брав участь у підпільному революційному русі Румунії та Бессарабії, у Татарбунарському повстанні, був заарештований за поширення нелегальної літератури та ув'язнений до тюрьми Дофтана. 1929 року був ув'язнений у Кишиневі. У роки німецько-радянської війни — перебував на фронті, став інвалід війни^[2][3] . У 1944 році брав участь у відновленні 1-ї Зразкової друкарні в Москві, наступного року переведений до Кишинева, де працював на Поліграфкомбінаті. У 1955—1986 роках — співробітник видавництва «Картя молдовеняске», потім «Література артистике».

Публікуватися почав у довоєнній Бессарабії румунською мовою . Перша збірка оповідань «Мертуріє» (Свідоцтво) вийшла в 1963 році, потім опублікувала ще 6 книг молдавською мовою.^[4] На початку 1980-х років почав публікуватися на їдиші в московському часописі «Радиш геймланд», у тому числі була опублікована повість «Історія Джуліо Семо» (1989), «Нові оповідання» (1991), «Незнайомка» та інші оповідання, критичні нотатки. Останні твори були опубліковані посмертно в нью-йоркській газеті на їдиші « Форвертс» (2013, підготовка тексту Мойше Лемстера).^[5][6]

Перекладав з молдавської російською мовою, зокрема п'єси Рахміла Портного.^[7][8]

Член Спілки журналістів та Спілки письменників Молдавської РСР (1976)^[5].

Твори

Молдавською мовою

• Мэртурие (Свідоцтво, нариси та оповідання). Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1963.
• Локул и колоанэ (Місце в строю). Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1966.
• Меседжер ал револуцией (Посланець революції). Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1968.
• Ынтылнирь (Зустрічі, оповідання). Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1970.
• Повестирь (Оповідання). Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1974.
• Паший (Кроки, оповідання). Ілюстрації Едуарда Майденберга. Кишинёв: Литература артистикэ, 1980.
• Scrum fierbinte: Evocări, schiţe, povestiri. Кишинёв: Литература артистикэ, 1990.

• Шабська легенда (оповідання). Кишинів: Картя Молдовеняске, 1971.
• Гарячий попіл (оповідання та нариси). Пров. С. І. Молдован та ін. Кишинев: Література Артистіке, 1978 та 1990.
• Під сузір'ям Стрільця (оповідання, двомовне видання). Художник Едуард Майденберг. Передмова А. Козмеску . Переклад С. І. Молдован та ін. Кишинев: Література Артистіке, 1984.