Шмагун Олеся Валентинівна

Олеся Валентинівна Шмагун (нар.. 21 серпня 1987, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російська журналістка. Лауреатка Пулітцерівської премії. Одна із засновників видання «Важливі історії». Співробітник Центру з вивчення корупції та організованої злочинності (OCCRP)^[13].

Шмагун Олеся Валентинівна
рос. Олеся Валентиновна Шмагун[1]
Народилася	22 липня 1987(1987-07-22) (38 років) Москва, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	журналістка
Alma mater	факультет журналістики МДУ[2][3] і Школа громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсонаd (30 травня 2023)[4][5]
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук[2][6] (2017) і Master of Public Policyd[5]
Знання мов	російська
Заклад	Авторадіо[7], Gasetad[7], Взгляд (Росія)[7], Известия[7], The Village[8], Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності[4], Новая газета[9], Важные истории[10], Nezavisimaya Gazetad[11] і Новая газета. Європаd[4]
Посада	редактор[10], кореспондент[d][12] і кореспондент[d][7]
Нагороди	Премія «Редколегія»d (2017) Пулітцерівська премія за роз'яснювальний репортаж (2017) Премія «Редколегія»d (2018) Премія «Редколегія»d (2019) Премія «Редколегія»d (2020) European Press Prize Investigative Reporting Awardd (2021)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмагун.

Біографія

Олеся Шмагун народилася 21 серпня 1987 року у Москві. Журналістикою почала займатися ще в університеті, працюючи кореспондентом на «Авторадіо» у відділі новин^[14]. Згодом з липня 2009 по березень 2010 року працювала у відділі політики друкованого видання «Газета». Після закриття друкованої версії перейшла в інтернет-газету «Погляд», далі кілька місяців співпрацювала з « Незалежною газетою»^[15], а потім з грудня 2011 по березень 2012 року створювала матеріали для «Маркер» (додатки до газети «Известия»)^[14].

Далі працювала два роки в The Village^[14]. З літа 2015 року працювала в Центрі дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP)^[16]. Співпрацювала з відділом розслідувань «Нової газети».

У 2020 році Олеся Шмагун стала одним із засновників проекту «Важливі історії»^[17].

20 серпня 2021 року Мін'юст РФ вніс до реєстру ЗМІ — «іноземних агентів» Олесю Шмагун, а також юридичну особу Istories fonds, зареєстровану в Латвії та видає «Важливі історії», і п'ятьох журналістів видання^[18].

Нагороди

У квітні 2017 року у складі Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів разом із 300 іншими журналістами здобула Пулітцерівську премію в номінації за пояснювальну журналістику за розслідування за «панамським архівом»^[19]. Їхній матеріал про друга Путіна вийшов у «Новій газеті».

У лютому 2018 року разом з Романом Аніним отримала премію «Редколегія» за статтю «Синки батьківщини» у «Новій газеті» про непотизм у російській армії^[20].

У 2021 році разом з Романом Аніним та ще шістьма журналістами «Важливих історій» отримала премію Європейської преси^[en] в галузі журналістських розслідувань за розслідування про передбачувану дочку Путіна Катерину Тихонову та її чоловіка, бізнесмена Кирила Шамалова^[21].