Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
І́гор Віта́лійович Радіві́лов (нар. 19 жовтня 1992 року, Маріуполь, Україна) — український гімнаст. Бронзовий призер Олімпійських ігор 2012, чемпіон Європи у вправах на кільцях 2013 року. На його честь названо опорний стрибок «The Radivilov».
Спортивні медалі | |||
---|---|---|---|
Представник Україна | |||
Олімпійські ігри | |||
Бронза | Лондон 2012 | опорний стрибок | |
Чемпіонат світу | |||
Срібло | Наньнін 2014 | опорний стрибок | |
Срібло | Монреаль 2017 | опорний стрибок | |
Бронза | Штутгарт 2019 | опорний стрибок | |
Бронза | Ліверпуль 2022 | опорний стрибок | |
Чемпіонат Європи | |||
Золото | Москва 2013 | кільця | |
Золото | Мерсін 2020 | командна першість | |
Золото | Мерсін 2020 | опорний стрибок | |
Золото | Базель 2021 | опорний стрибок | |
Золото | Ріміні 2024 | командна першість | |
Срібло | Монпельє 2012 | опорний стрибок | |
Срібло | Софія 2014 | опорний стрибок | |
Срібло | Монпельє 2015 | опорний стрибок | |
Срібло | Глазго 2018 | опорний стрибок | |
Бронза | Софія 2014 | командна першість | |
Бронза | Клуж-Напока 2017 | вправи на кільцях | |
Бронза | Мерсін 2020 | вправи на кільцях | |
Бронза | Мюнхен 2022 | опорний стрибок | |
Бронза | Анталія 2023 | опорний стрибок | |
Європейські ігри | |||
Срібло | Баку 2015 | командна першість | |
Бронза | Мінськ 2019 | кільця | |
Бронза | Мінськ 2019 | опорний стрибок | |
Універсіада | |||
Срібло | Казань 2013 | командна першість | |
Срібло | Кванджу 2015 | кільця | |
Срібло | Кванджу 2015 | опорний стрибок | |
Срібло | Тайпей 2017 | командна першість | |
Бронза | Казань 2013 | опорний стрибок | |
Бронза | Казань 2013 | кільця | |
Бронза | Кванджу 2015 | командна першість |
Ігор Радівілов Ігор Віталійович Радівілов | ||||
---|---|---|---|---|
Загальна інформація | ||||
Національність | українець | |||
Громадянство | Україна | |||
Народження | 19 жовтня 1992 (31 рік) Маріуполь, Україна | |||
Зріст | 167 см | |||
Вага | 67 кг | |||
Дружина | Кисла Ангеліна Анатоліївна | |||
Спорт | ||||
Країна | Україна | |||
Вид спорту | спортивна гімнастика | |||
Нагороди | ||||
Радівілов Ігор Віталійович у Вікісховищі |
На літніх Олімпійських іграх у Лондоні здобув бронзову медаль в опорному стрибку[1].
На чемпіонаті Європи, що проводився Москві, 20 квітня здобув золоту медаль у вправах на кільцях, розділивши перше місце з французом Самір Аїт Саїдом. У цих змаганнях набрав 15,466 бала. Наступного дня брав участь у виступі в опорному стрибку. Але через падіння у другій спробі не зумів здобути медаль.
У квітні 2015 року на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики в Монпельє (Франція) посів друге місце — опорний стрибок[2].
На етапі Кубка світу у болгарській Варні в травні 2016 року здобув дві золоті медалі[3].
На засіданні технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики було затверджено новий елемент в опорному стрибку. Він отримав базу 7,0 балів і був названий на честь Ігоря Радівілова[4].
У квітні на чемпіонаті Європи в Клуж-Напоці, Румунія, у фіналі вправи на кільцях здобув бронзову медаль, а у фіналі опорного стрибку — сьоме місце.
На літній Універсіаді 2017 в Тайбеї разом з Олегом Верняєвим, Ігорем Радівіловим, Петром Пахнюком та Владиславом Грико здобув срібну нагороду в командній першості.
На чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Монреалі, у вправах на кільцях з 14.933 балами завершив фінал шостим[5], а фіналі в опорному стрибку з 14.899 балами, що на 0,001 бала менше за японського гімнаста Кензо Сірая, здобув срібну нагороду.[6]
Завдяки блискучому виступу на чемпіонаті світу, де поступився першому місцю лише однією тисячною балу, Ігор Радівілов визнаний Національним олімпійським комітетом найкращим спортсменом жовтня в Україні.[7]
У грудні на кубку світу у Котбусі, Німеччина, в фіналі вправ на кільцях здобув перемогу, а в опорному стрибку завоював срібну нагороду.
Завдяки продемонстрованим результатам у грудні на етапі у Котбусі Ігоря другий місяць поспіль було визнано Національним олімпійським комітетом спортсменом місяця.[8]
У березні на змаганнях кубка світу в Досі, Катар, здобув перемоги у вправах на кільцях та в опорному стрибку.
За продемонстровані результати у березні на етапі у Досі Ігоря втретє в кар'єрі було визнано Національним олімпійським комітетом спортсменом місяця.[9]
У липні на етапі кубка виклику в Хорватії посів шосте місце в опорному стрибку (13.633, 14.733 — 14.183) і п'яте місце у вправах на кільцях (14.200).[10]
У серпні на чемпіонаті Європи в Глазго, Шотландія, виборов срібну нагороду в опорному стрибку.[11]
На чемпіонаті світу в Досі, Катар, разом з Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком, Владиславом Грико та Максимом Василенко в командних змаганнях посіли дев'яте місце, що забезпечило команді право позмагатися за олімпійську ліцензію в команді на наступному чемпіонаті світу. Під час виконання першого стрибка у кваліфікації поїхали руки на відштовхуванні, що призвело до падіння та втрати шансів на фінал, однак, на щастя, обійшлось без травм. У фіналі вправи на кільцях з 14,133 балами посів сьоме місце.
На першому кваліфікаційному турнірі на Олімпійські ігри 2020 року на кубку світу у Котбусі, Німеччина, у фіналі в опорному стрибку з 14,941 балами здобув перемогу.[12]
На кубку світу в Мельбурні, Австралія, в лютому у фіналі в опорному стрибку здобуває перемогу (14.949 балів).[13]
На етапі Кубка світу в Досі, Катар, у фінальних змаганнях в опорному стрибку отримав 14,916 балів та завоював срібну медаль.[14]
У березні завоював бронзову медаль етапу Кубка світу в Баку, Азербайджан, у вправах з кільцями (14,666 бала) та додав срібло у фінальних вправах в опорному стрибку (14,833 балів).[15]
У квітні на чемпіонаті Європи кваліфікувався до фіналів з кільцями та в опорному стрибку з першими результатами, але під час виконання комбінації та другого стрибка припустився помилок і залишився поза п'єдесталом.[16]
На Korea Cup у липні в фіналах на кільцях посів четверту позицію, а в опорному стрибку з 14.675 балами здобув срібну нагороду.[17]
На ІІ Європейських іграх у Мінську, Білорусь, кваліфікувався до фіналів з кільцями (2 місце) та в опорному стрибку (1 місце), де відповідно з 14.733 балами[18] та 14.649 балами[19] здобув дві бронзові нагороди.
У вересні на етапі кубку світу в Угорщині переміг у вправі на кільцях.[20]
На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, разом Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком, Євгеном Юденковим, Владиславом Грико та Максимом Василенко (запасний) в командних змаганнях посіли восьме місце та здобули олімпійську ліцензію в команді на Олімпійські ігри в Токіо. У фіналі в опорному стрибку з 14,749 балами здобув бронзову нагороду.[21]
На останньому в 2019 році етапі кубку світу в Котбусі, Німеччина, посів сьоме місце у вправі на кільцях[22] та здобув перемогу в опорному стрибку[23].
У грудні під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні, Туреччина, разом з Петром Пахнюком, Владиславом Грико, Євгеном Юденковим та Романом Ващенко здобув історичну для збірної України перемогу в командній першості з результатом 248,963 балів.[24] У фіналі вправи в опорному стрибка з результатом 14,733 бала здобув другу за чемпіонат перемогу, а у фіналі вправи на кільцях поповнив скарбничку бронзовою нагородою.[25]
На Олімпійських іграх в Токіо, Японія, в фіналі командної першості спільно з Петром Пахнюком, Євгеном Юденковим та Іллею Ковтуном з сумою 246.394 балів посіли сьоме місце. До фіналу справи на кільцях та в опорному стрибку не кваліфікувався.
Сезон розпочав етапом Кубка виклику в Осієці, де зумів стати переможцем в опорному стрибку. На наступному етапі, який відбувся в Копері, також зумів перемогти в опорному стрибку, а також став найкращим у вправах на кільцях.
На чемпіонаті Європи, який відбувся в Мюнхені, з восьмим результатом кваліфікувався у фінал на кільцях, а також з другим результатом пройшов у фінал в опорному стрибку. У командних змаганнях збірна України з дев'ятим результатом не зуміла пройти кваліфікацію. У фіналі вправ на кільцях став сьомим, а в опорному стрибку виграв бронзову медаль, поступившись лише Джейк Джерману та Артуру Давтяну.
На чемпіонаті світу, який відбувся у Ліверпулі, українська збірна виступила невдало, посівши двадцять перше місце, але Радівілов став єдиним гімнастом, якому вдалося кваліфікуватися в особистий фінал. У кваліфікації опорного стрибку він посів четверте місце, а у фіналі зумів виграти бронзову медаль.
Рік | Змагання | КБ | ІБ | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
2011 | Чемпіонат світу | 5 | |||||||
2012 | Олімпійські ігри | 4 | |||||||
2013 | Чемпіонат Європи | 5 | |||||||
Чемпіонат світу | |||||||||
2014 | Чемпіонат Європи | 7 | |||||||
Чемпіонат світу | |||||||||
2015 | Чемпіонат Європи | ||||||||
Європейські ігри | 6 | ||||||||
Чемпіонат світу | 5 | ||||||||
2016 | Чемпіонат Європи | 4 | |||||||
Олімпійські ігри | 8 | 5 | 8 | ||||||
2017 | Чемпіонат Європи | 7 | |||||||
Чемпіонат світу | 6 | ||||||||
2018 | Чемпіонат Європи | ||||||||
Чемпіонат світу | 8 | ||||||||
2019 | Чемпіонат Європи | 8 | 7 | ||||||
Європейські ігри | |||||||||
Чемпіонат світу | 8 | 9 | |||||||
2020 | Кубок світу в Баку* | 6 | |||||||
Чемпіонат України, м. Кропивницький[26] | |||||||||
Кубок виклику в Сомбатгеї[27][28] | |||||||||
Чемпіонат Європи[24][25] | |||||||||
2021 | Чемпіонат України, м.Кропивницький[29] | ||||||||
Чемпіонат Європи[30] | 6 | ||||||||
Кубок виклику в Осієці[31] | 5 | ||||||||
Кубок світу в Досі | 6 | ||||||||
Олімпійські ігри | 7 | 11 | 14 | ||||||
Чемпіонат світу | 88 | 24 | |||||||
2022 | Кубок виклику в Осієці[32] | ||||||||
Кубок виклику в Копері[33] | |||||||||
Чемпіонат Європи | 9 | 61 | 7 | ||||||
Чемпіонат світу | 21 | 18 | |||||||
2023 | Кубок світу в Котбусі | 11 | 15 | ||||||
Кубок світу в Досі | 8 | ||||||||
Чемпіонат Європи[34] | 9 | 9 | |||||||
Кубок виклику в Мерсіні | |||||||||
Чемпіонат світу | 12 | 16 | 4 | ||||||
2024 | Кубок світу в Баку | 8 | 20 | ||||||
Чемпіонат Європи | 12 | 4 | |||||||
Кубок виклику в Копері | |||||||||
Олімпійські ігри | 5 | 15 | 8 |
*результати встановлено за підсумками кваліфікації[35] **курсивом виділено місце спортсмена у кваліфікації
2016-го побрався з лідером жіночої збірної України Ангеліною Кислою.
Напочатку квітня 2022-го у блокадному Маріуполі загинули бабуся та дідусь спортсмена[39].
31 березня 2024 року в родині народився син Мирон.[40]
Ім'ям Ігоря Радівілова названий один з елементів вправ у чоловічих змаганнях з гімнастики. Опорний стрибок «The Radivilov» виконується обличчям уперед після відштовхування від опорного містка. Спортсмен повинен зробити три оберти в повітрі, перед тим як приземлитися. Оцінюється цей елемент у 7,0 балів.[41][42] У листопаді 2016 року Чоловічий технічний комітет Міжнародної федерації гімнастики заборонив виконувати потрійне сальто вперед або назад (у тому числі стрибок «The Radivilov») із 2017 по 2020 роки [43].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.