Ізяслав Ярославич
король Русі / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ізяслав Ярославич?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ізясла́в Яросла́вич (у хрещенні Дмитро[4]; дав.-рус. Изѧславь Ӕрославичь; 1024(1024) — 3 жовтня 1078) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078). Князь турівський (1042—1052) і новгородський (1052—1054). Третій син великого князя київського Ярослава Мудрого[5]. Зять польського короля Мешка ІІ (з 1043)[5]. За батьковим заповітом отримав Київ, а також Новгордську, Турівську і Деревлянську землі[5]. Разом з братами — чернігівським князем Святославом і переяславським князем Всеволодом — утворив тріумвірат, що правив Руссю близько 20 років[5].
Ізяслав Ярославич | |
---|---|
Ізяслав Ярославич
(станція Золоті Ворота, 1989) | |
Великий князь Київський | |
21 березня 1054[1] — 14 вересня 1068[1] | |
Попередник | Ярослав Мудрий |
Наступник | Всеслав Брячиславич |
квітень 1069[1] — 22 березня 1073[1] | |
Попередник | Всеслав Брячиславич |
Наступник | Святослав Ярославич |
15 липня 1077[1] — 3 жовтня 1078[1] | |
Попередник | Всеволод Ярославич |
Наступник | Всеволод Ярославич |
Король Русі | |
17 квітня 1075 — 3 жовтня 1078 | |
Попередник | не було |
Наступник | Ярополк Ізяславич |
Князь Турівський | |
1042[1] — 1052[1] | |
Попередник | Ярослав Мудрий |
Наступник | Святослав Ярославич |
Князь Новгородський | |
1052[1] — 21 березня 1054[1][2] | |
Попередник | Володимир Ярославич |
Наступник | Мстислав Ізяславич |
Народився |
1024 Великий Новгород |
Помер |
3 жовтня 1078 Ніжатина нива, Чернігівське князівство |
Похований | Десятинна церква |
Відомий як | політик |
Країна | Київська Русь |
Рід Рюриковичі | |
Батько | Ярослав Мудрий |
Мати | Інгігерда |
У шлюбі з | Гертруда Польська |
Діти | Ярополк Ізяславович[3], Святополк II Ізяславич і Мстислав Ізяславич |
Підпис | |
1066 року розбив полоцького князя Всеслава, що претендував на Новгород; 1067 року ув'язнив його у Києві[5]. 1068 року разом із братами зазнав поразки від половців на річці Альта. Внаслідок повстання киян утік до Польщі, після чого повсталі передали місто Всеславу. 1069 року повернув собі Київ за допомоги польського війська Болеслава ІІ[5]. 1073 року вигнаний зі столиці своїм братом Святославом за підтримки Всеволода[5]. Безуспішно шукав допомоги в Польщі та Німеччині[5]. Зблизився із римським папою Григорієм VII, який називав його «королем Русі» і коронував у Римі його сина Ярополка та надав останньому лен святого престолу Руське королівство[1]. Повернувся до Києва після смерті Святослава[5]. Загинув у битві на Ніжатиній ниві, допомагаючи Всеволодові відстояти Чернігівське князівство від претендентів.