Інститут електродинаміки НАН України

Інститу́т електродина́міки Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни — провідний науковий заклад України у галузі електротехніки, електроенергетики та дослідження електродинамічних процесів. Знаходиться у структурі Національної академії наук України.

Інститут електродинаміки НАН України
Основні дані
Засновано	1939[1]
Країна	Україна
Тип	інститут об'єкт[d][1] і лабораторія
					Мапа
Інститут електродинаміки НАН України у Вікісховищі

Історія

У 1947 році на базі електротехнічного відділу Інститут енергетики АН УРСР був створений Інститут електротехніки АН УРСР (з 1963 року — Інститут електродинаміки). У цьому Інституті під керівництвом його фундатора академіка Сергія Лебедєва в 1950 році було створено першу на євразійському континенті Малу електронну обчислювальну машину (МЕОМ).

На основі підрозділів установи в свій час були засновані:

• Обчислювальний центр АН УРСР (тепер — Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України),
• Інститут проблем моделювання в енергетиці імені Г. Є. Пухова НАН України,
• Інститут загальної енергетики НАН України,
• Інститут відновлюваної енергетики НАН України.

Інститут знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, проспект Берестейський, 56.

Науковці

Інститут має потужний науковий потенціал. Станом на 2024 рік в його 11 відділах працюють:

• 4 академіки НАН України,
• 5 членів-кореспондентів НАН України,
• 41 доктор і 78 кандидатів наук.

Загальна чисельність співробітників інституту становить 296 осіб.

• Антонов Олександр Євгенович — завідувач відділу перетворення та стабілізації електромагнітних процесів (2005—2019), заступник директора з наукової роботи (2007—2019).
• Гречко Едуард Микитович — науковий співробітник (1967—1988).
• Євдокимов Віктор Федорович — науковий співробітник (1971—1981).
• Жаркін Андрій Федорович — заступник директора з наукової роботи (з 1999), завідувач відділу стабілізації параметрів електромагнітної енергії (з 2014).
• Корчевий Юрій Петрович — науковий співробітник, завідувач відділу фізики низькотемпературної плазми (1983—1985).
• Кулик Михайло Миколайович — науковий співробітник, завідувач відділу оптиміза­ції управління енергосистемами (1979—1981).
• Лебедєв Олексій Володимирович — науковий співробітник (1972—2002).
• Малиновський Борис Миколайович — науковий співробітник (1953—1961).
• Синьков Михайло Вікторович — науковий співробітник (1972—1981).
• Стогній Борис Сергійович — завідувач відділу автоматизації електричних систем (1975—2016).
• Счастлівий Геннадій Григорович — заступник директора з наукової роботи (1974—1990), завідувач відділу моделювання машин змінного струму (1976—2000).
• Тонкаль Володимир Юхимович — завідувач відділу (1975—1988).
• Шаповал Іван Андрійович — заступник директора з наукової роботи (з 2019), завідувач відділу перетворення та стабілізації електромагнітних процесів (з 2019).

Директори

У різні роки Інститут очолювали:

• академік АН УРСР Сергій Лебедєв (1947—1952),
• член-кореспондент АН УРСР Анатолій Нестеренко (1952—1959),
• член-кореспондент АН УРСР Олександр Мілях (1959—1973),
• академік НАН України Анатолій Шидловський (1973—2007),
• академік НАН України Олександр Кириленко (з 2007)

Напрями роботи

Станом на 2024 рік в структурі інституту налічується 11 наукових відділів.

Основні наукові напрями роботи Інституту:

• перетворення і стабілізація параметрів електромагнітної енергії;
• підвищення ефективності і надійності процесів електромеханічного перетворення енергії;
• аналіз, оптимізація і автоматизація режимів електроенергетичних систем;
• інформаційно-вимірювальні системи і метрологічне забезпечення в електроенергетиці;
• комплексні енергетичні системи з відновлюваними джерелами енергії.

В Інституті сформовані наукові школи:

• стабілізація параметрів електроенергії, електромагнітна сумісність в електричних системах, підвищення якості енергії, ефективного її перетворення і використання;
• високоефективні електромеханічні системи;
• управління й інформаційні технології в енергетиці;
• електричні і магнітні вимірювання, метрологія в енергетиці;
• комплексні енергетичні системи з відновлюваними джерелами енергії;
• системи стабілізованого струму;
• оптимальне керування електромагнітними процесами в багатофазних системах з джерелами спотворень;

Установа видає науково-прикладний журнал «Технічна електродинаміка» та збірник «Праці Інституту електродинаміки НАН України».

Джерела

• О. Є. Антонов. Електродинаміки Інститут НАН України // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
• Національна академія наук України.

Посилання

• Офіційний сайт Інститут електродинаміки НАН України. [Архівовано 17 квітня 2010 у Wayback Machine.]

Примітки

1. GRID Release 2017-09-26 — 2017-09-26 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5446678.V1

   d:Track:Q41536803