Лебедєв Сергій Олексійович

Сергі́й Олексі́йович Ле́бедєв (нар. 2 листопада 1902, Нижній Новгород — пом. 3 липня 1974, Москва) — радянський вчений, академік, творець першого в континентальній Європі електронного комп'ютера.

Лебедєв Сергій Олексійович
рос. Сергей Алексеевич Лебедев
Народився	2 листопада 1902(1902-11-02)  Нижній Новгород, Російська імперія[1]
Помер	3 липня 1974(1974-07-03) (71 рік)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Місце проживання	Російська імперія
Країна	СРСР
Діяльність	інформатик, винахідник, викладач університету, інженер
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана МФТІ
Галузь	комп'ютер
Заклад	Інститут точної механіки та обчислювальної техніки (Росія)
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчителі	Круг Карл Адольфович
Аспіранти, докторанти	Q19910340? Aleksandr Tomilind Корольов Лев Миколайовичd Шкабара Катерина Олексіївна Рабинович Зіновій Львович
Членство	Академія наук СРСР НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди	Нагорода «Піонер комп'ютерної галузі» (1996)
Автограф
Лебедєв Сергій Олексійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Лебедєв; Лебедєв Сергій.

С. О. Лебедєв у 1950-х

Життєпис

Навчався в Московському вищому технічному училищі. Впродовж 10 років керував відділом автоматики у Всесоюзному електротехнічному інституті.

Академік АН УРСР з 1945 року. Керував (з 1947 року) розробкою у Києві (у передмісті Феофанія) в напівзруйнованій церкві^[2] першої в СРСР і у континентальній Європі лампової обчислювальної машини МЕОМ (малої електронної обчислювальної машини, рос. — МЭСМ) у 1950 році^[3]. З 1952 року, вже в Інституті точної механіки і обчислювальної техніки АН СРСР (Москва), керував створенням ЕОМ «БЕСМ — 1». На її базі пізніше, під його ж керівництвом, були створені такі радянські ЕОМ, як М-20 тощо.

Доповідь С. Лєбєдєва 1956 року в Дармштадті про успіхи київських вчених виявила, що українські ЕОМ відповідають рівневі американських і є найшвидкодіючими в Європі.^{[джерело?]}

В 1958 році як головний конструктор брав участь в розробці ЕОМ М-20 (разом з М. К. Сулимом та М. Р. Шура-Бура), розроблені рішення в подальшому були втілені в декількох серіях напівпровідникових вітчизняних ЕОМ.

1960 року в Києві, під керівництвом В. Глушкова, сконструйовано напівпровідникову ЕОМ «Дніпро».

Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР у період ядерного протистояння.^{[джерело?]}

Учень С. Лєбєдєва В. Бурцев створив ЕОМ «Діана-1» та «Діана-2», що забезпечили автоматичне стеження за цілями. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР (генеральний конструктор Г. В. Кисунько).

Донька Наталія (нар. 1939) — радянський і російський історик, видний дослідник Катиньського розстрілу.

Основний доробок

Під керівництвом Лебедєва в Україні був створений перший на континенті Європи електронний комп'ютер — Мала електронна лічильна машина («МЭСМ»). Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно конкурувала з американською фірмою «IBM». Під керівництвом академіка були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найскладніших ЕОМ, кожна — продуктивніша, надійніша і зручніша в експлуатації за попередню.

Пам'ятник Лебедєву С. О. на території Київського політехнічного інституту

Меморіальна дошка на будівлі Інституту електродинаміки НАН України

В короткому листі, направленому до Ради з координації Академії наук СРСР, С. О. Лебедєв написав: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948—1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я вирішив якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЭСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід. У зв'язку з цим було намічено створити діючий макет машини з подальшим його перетворенням в малу електронну лічильну машину. Щоб не затримувати розробку, були вимушені виконати запам'ятовуючий пристрій на тригерних комірках, що зменшило його об'єм. Розробка основних елементів була проведена в 1948 р. До кінця 1949 р. були розроблені загальне компонування машини та принципові схеми її блоків. У першій половині 1950 р. були виготовлені окремі блоки та було розпочато їх налагодження у взаємодії, до кінця 1950 р. налагодження створеного макету було закінчено. Діючий макет успішно демонструвався комісії».

Нагороди і премії

• Герой Соціалістичної Праці (1956);
• Сталінська премія третього ступеню (1950) — за розробку і впровадження приладу компаундування генераторів електростанцій для підвищення стійкості енергосистем і покращення роботи електроустановок;
• Ленінська премія (1966) — за створення системи «А» (протиракетної оборони);
• Державна премія СРСР (1969) — за розробку і впровадження в народне господарство високопродуктивної універсальної ЕОМ ВЕОМ-6;
• чотири ордена Леніна (1954, 1956, 1962 1972);
• орден Жовтневої революції (1971);
• 2 ордена Трудового Червоного Прапора (1947, 1957);
• медалі.

Вшанування пам'яті

Фреска в ІТМіОТ

На будівлі Інституту електродинаміки НАН України (колишній Інститут електротехніки АН УРСР), в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Лебедєв, встановлено меморіальну дошку.

На території Київського політехнічного інституту встановлено пам'ятник вченому.

Його ім'ям названо вулицю в Києві (вулиця Академіка Лебедєва у Голосіївському районі, Феофанія).

З 1977 року НАН України присуджує Премію імені С. О. Лебедева «за видатні досягнення в галузі обчислювальної техніки, приладобудування й створення засобів і систем автоматизації та управління».^[4]

З 1993 року Російська академія наук присуджує Премію ім. С. О. Лебедєва «за видатні роботи в галузі розробок обчислювальних систем».^[5]