Історичне простеження двох помітних спотворень Святого Письма
богословсько-історичний трактат Ісаака Ньютона антитринітарної спрямованості / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Історичне простеження двох помітних спотворень Святого Письма» (англ. An Historical Account of Two Notable Corruptions of Scripture) — богословсько-історичний трактат Ісаака Ньютона антитринітарної спрямованості. Написаний 1690 року, опублікований 1754 (посмертно).
Автор | Ісаак Ньютон |
---|---|
Мова | англійська |
Видано | 1754 |
Трактат містить огляд усіх доступних Ньютону античних доказових текстів, що стосуються двох спірних уривків із християнської Біблії, а саме:
- «Іванова вставка» — вірші від п'ятого по сьомий п'ятого розділу першого послання апостола Івана (див. 1Ів. 5:7);
- шістнадцятий вірш третього розділу першого послання апостола Павла до Тимофія (див. 1 Тим. 3:16).
Обидва зазначені фрагменти використовувалися для обґрунтування концепції «триєдності Бога» та божественності Ісуса Христа. У результаті свого дослідження Ньютон показав, що обидва фрагменти є пізніми вставками, «благочестивим шахрайством», і дійшов такого узагальнювального висновку: «З цих прикладів ясно випливає, що Писання сильно спотворено в перші століття і особливо в четвертому столітті під час аріанських суперечок».
Головною метою Ньютона було в обережних висловлюваннях поставити під сумнів концепцію «триєдності Бога». Ньютон вважав, що священики та єпископи церкви, поклоняючись Христу замість Бога, займаються ідолопоклонством. Сам Ньютон був упевнений: «Те, що так довго іменувалося аріанством, є не що інше, як старе, неушкоджене християнство, а Афанасій послужив сильним, підступним і лиходійним знаряддям цієї зміни». Ісуса Христа Ньютон вважав не Богом, а людиною посередником між Богом і людьми. «Ми не повинні молитися двом богам»[1].