Адріа́н I (лат. Hadrianus; бл. 700, Рим, Візантійська імперія — 25 грудня 795, Рим, Папська держава) — 95-й папа Римський (772—795). Син римського аристократа Теодора. Працював у канцелярії пап Павла І і Стефана ІІІ[1]. Належав до франкофільської партії, що опиралася зусиллям лангобардів підкорити Святий Престол. Обраний папою за підтримки духовенства, що зазнало політичних репресій. Воював із лангобардським королем Дезидерієм (772). За допомогою франкського короля Карла Великого переміг лангобардів (774), розширив межі володінь Святого Престолу. До кінця життя підтримував союз із франками. Завдяки Карлу вів курс на політичне унезалежнення від Візантії, оформив кордони Папської держави (781). Боровся із єресями іконоборства та адопціонізму. Підтримав рішення Другого Нікейського Собору про вшанування ікон (787)[1]. Добився замирення із константинопольською церквою. Заохочував Реконкісту, розвивав церковну організацію в Англії. Відбудував римські акведуки, стіни й церкви. Похований у Базиліці святого Петра. До кінця XVIII століття його понтифікат вважався найдовшим в історії церкви[1].
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям:
Адріан.
Коротка інформація 95-й Папа Римський, Попередник: ...
Закрити