Александр Гротендік
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Александр Гротендік (28 березня 1928, Берлін, Німеччина — 13 листопада 2014, Сен-Лізьє, Ар'єж, Франція) — один із найвпливовіших математиків двадцятого сторіччя, входив до групи математиків, які виступали під псевдонімом Бурбакі. Відомий переважно революційним вкладом в алгебраїчну геометрію, а також значним внеском в теорію чисел, теорію категорій і гомологічну алгебру, та ранніми досягненнями в функціональному аналізі. Він був нагороджений медаллю Філдса в 1966 році і премією Крафорда разом із П'єром Делінем в 1988 році, від якої Гротендік відмовився.
Александр Гротендік | |
---|---|
Alexandre Grothendieck | |
Александр Гротендік у Монреалі, 1970 | |
Ім'я при народженні | нім. Alexander Raddatz[1] |
Народився |
28 березня 1928(1928-03-28) Берлін, Пруссія, Німеччина |
Помер |
13 листопада 2014(2014-11-13) (86 років) Сен-Лізьє, Ар'єж, Франція |
Місце проживання | Франція |
Країна |
Франція[2] апатрид Німецька імперія |
Діяльність | математик, викладач університету |
Alma mater |
Університет Монтпельє Університет Нансі |
Галузь | Математика |
Заклад |
Національний центр наукових досліджень[3] Інститут вищих наукових досліджень[3] Колеж де Франс[3] Університет Париж XI[3] Університет Монпельє[3] Національний центр наукових досліджень[3] |
Науковий керівник | Лоран Шварц |
Відомі учні | П'єр Делінь |
Аспіранти, докторанти |
П'єр Рене Делінь[4] Luc Illusied[4] Jean-Louis Verdierd[4] Pierre Berthelotd[4] Jean Giraudd[4] Michel Raynaudd[4] Michel Demazured William Messingd[4] Michèle Raynaudd[4] Hoàng Xuân Sínhd[4] Jean-Pierre Jouanoloud[4] Hamet Seydid Marcus Vinicius de Medeiros Wanderleyd[4] Monique Hakimd[4] Neantro Saavedra-Rivanod[4] Carlos Contou-Carrèred[4] Yves Ladegailleried[4] |
Членство |
Ніколя Бурбакі Американська академія мистецтв і наук |
Батько | Олександр Шапіро |
Мати | Ганка Гротендікd |
Нагороди |
|
Александр Гротендік у Вікісховищі |
Відомий майстерністю абстрактних підходів до математики і досконалістю в справі формулювання й подання. Зростаюча абстракція й формалізація чистої математики 20-ого сторіччя завдячують частково його впливу. Відносно небагато його робіт було видано після 1960 року в наукових журналах, циркулюючи спочатку в численних конспектах семінарів; він справив значний вплив на французьку математику та школу Зарицького в Гарвардському університеті. Після виходу на пенсію в 1988 році усамітнився.