Аміатинський кодекс
найавторитетніший документ Вульгати / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Аміатинський кодекс (лат. Codex Amiatinus, сигла А) — найавторитетніший документ Вульгати[1] і найраніший із рукописів перекладу блаженного Єроніма[2], що зберігся в повному обсязі (Леонський палімпсест[en] старший, але в ньому текст Єроніма наведено фрагментарно, поряд з іншими ранніми латинськими перекладами). Книгу названо за бенедиктинським, а потім цистерціанським абатством Спасителя на горі Аміата в Тоскані, де вона тривалий час зберігалася. Від 1786 зберігається в Бібліотеці Лауренціана у Флоренції (каталожне позначення Cat. Sala Studio 6, Amiatino 1)[3].
Від XVI століття на основі цього рукопису робляться авторитетні церковні та наукові видання латинської Біблії[3]. Вважається найточнішим списком перекладу святого Єроніма для Нового Заповіту і більшої частини Старого. Як завжди у Вульгатах до IX століття[4], в тексті відсутні Книга Варуха і Послання Єремії, відразу за Книгою Єремії йде його Плач[5][3]. Книга Ездри представлена до пізнішого поділу на Першу книгу Ездри і Другу (вона ж Книга Неемії), аналогічно об'єднано нині парні Книги Самуїла, Царів і Хронік[6].
Манускрипт виготовлено близько 700 року в подвійному абатстві Монквірмут — Джарроу в королівстві Нортумбрія в складі серії з трьох однакових однотомних гігантських Біблій. Третій примірник призначався в подарунок папі Римському Григорію II, якому його доставлено 716 року. Яскравий зразок англосаксонського книжкового мистецтва, за деякими думками — «найкрасивіша книга на світі»[3], хоч і майже позбавлена багатих ілюстрацій, на відміну від аналогічної якості письма Ліндісфарнського Євангелія та Келлської Книги.
2018 року, вперше за 13 століть, Кодекс повернувся до Англії на виставку англосаксонських рукописів у Британській бібліотеці[7].