![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c1/Drawing_of_frontispiece_of_Leviathan.jpg/640px-Drawing_of_frontispiece_of_Leviathan.jpg&w=640&q=50)
Анархо-капіталізм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ана́рхо-капіталі́зм — анархо-індивідуалістична[1] політична філософія, яка виступає за усунення держави та піднесення автономного індивіду на вільному ринку. В анархо-капіталістичному суспільстві поліція, суди та інші служби забезпечення безпеки надаються конкурентними компаніями (наприклад, приватні охоронні агенції) з добровільним фінансуванням, а не через примусове оподаткування, а гроші пропонують на вільному ринку приватні підприємці. Згідно з баченням анархо-капіталістів, особиста та економічна діяльність регулюватиметься природними законами ринку та приватними законами, а не політикою.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/90/Anarcho-capitalist_flag.svg/640px-Anarcho-capitalist_flag.svg.png)
У цьому сенсі, термін «анархо-капіталізм» часто є синонімом «лібертаріанства» — системи цінностей, що розвивалася з 1960-х років, заснованої на ідеї свободи — відсутності агресії й примусу.
Анархо-капіталізм вважає державу «бандитом» і виступає проти оподаткування. Прихильники вчення прагнуть до забезпечення захисту особистої свободи й приватної власності без участі держави, за допомогою приватних підприємців і підприємств (організацій), які будують свою діяльність для прибутку.
Термін «анархо-капіталізм» був введений Мюрреєм Ротбардом, який в 1960-х роках сформолював положення австрійської школи економіки, класичного лібералізму й американських індивідуалістичних анархістів XIX століття Лісандра Спунера і Бенджаміна Такера (відкидаючи при цьому трудову теорію власності і норми, які з неї випливають) в нову політичну філософію.[2][3] Хоча деякі історики, включаючи й самого Ротбарда, простежують коріння даного анархістського спрямування до середини XIX століття в працях ринкових теоретиків, наприклад в Густава де Молінарі.
На анархо-капіталізм впливали проринкові теоретики: Молінарі, Фредерік Бастіа та Роберт Нозік, а також американські теоретики індивідуалізму (Бенджамін Такер і Лісандр Спунер). Сучасна форма анархістського індивідуалізму відрізняється від індивідуалізму «Бостонських анархістів» XIX століття своїм запереченням трудової теорії вартості (і її значення), надаючи перевагу неокласичному або маржиналістському напрямку австрійської школи. Своєю чергою анархо-капіталістичні ідеї сприяли розвитку агоризму, волюнтаризму і криптоанархізму. Є інститути, які дуже тісно пов'язані з капіталістичним анархізмом: Центр лібертаріанських досліджень[en] та Інститут Людвіга фон Мізеса.
Анархо-капіталізм, поряд з мінархізмом, є одним з двох стовпів лібертаріанства, а саме ідеологічним орієнтиром, в той час, як мінархізм показує роль влади в такому суспільстві. Анархо-капіталізм також відрізняється від інших видів анархізму, які прагнуть скасувати приватну власність й інші аспекти капіталізму.