Арвід Карлссон

Арвід Карлссон (швед. Arvid Carlsson) (нар. 25 січня 1923(19230125), Упсала, Швеція — пом. 29 червня 2018, Гетеборг^[5][6], Гетеборг) — шведський фармаколог, лауреат Нобелівської премії. Досліджував властивості нейромедіатору дофаміну і його вплив на пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Арвід Карлссон
швед. Arvid Carlsson
Народився	25 січня 1923(1923-01-25) (102 роки) Уппсала, Швеція[1]
Помер	29 червня 2018(2018-06-29)[2][3][…] (95 років)  Гетеборг
Країна	Швеція
Діяльність	лікар, нейронауковець, фармаколог, фармацевт, викладач університету
Alma mater	Лундський університет
Галузь	хімія і молекулярна біологія
Заклад	Гетеборзький університет Лундський університет
Членство	Шведська королівська академія наук Європейська академія[4]
Батько	Gottfrid Carlssond
Брати, сестри	Sten Carlssond
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (2000)
Арвід Карлссон у Вікісховищі

Біографія

Народився в Уппсалі, в родині історика Готфрида Карлссона. Закінчив медичний факультет Лундського університету. В 1944 році, під час навчання, брав участь в професійному медичному огляді групи ув'язнених німецьких концентраційних таборів, звільнених завдяки ініціативі Фольке Бернадота, члена шведської королівської сім'ї.

Служив в лавах шведських збройних сил. В 1951 отримав ступінь ліценціята медицини, а через якийсь час і доктора. Деякий час викладав в Лундському університеті. В 1959 перейшов на роботу в Гетеборзький університет.

В 1957 році довів, що дофамін є не тільки попередником норадреналіну, а й виконує в мозку роль нейромедіатора^[7][8] Працюючи на замовлення компанії Astra AB, Карлссон з колегами зміг синтезувати з бромфеніраміну перший селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну — зімелідин. Карлссон також розробив метод вимірювання кількості дофаміну в тканинах мозку. Він продемонстрував зв'язок між рівнем дофаміну в базальних гангліях і контролем над руховими функціями, вводячи піддослідним тваринам резерпін, що пригнічує дію дофаміну і приводить до зниження його кількості в мозковій речовині. Подібний процес був відзначений і при хворобі Паркінсона. За допомогою леводопи Карлссону вдалося частково припинити процес і зняти у пацієнтів з хворобою Паркінсона деякі симптоми.

Був противником фторування води^[9].

Нагороди та визнання

• 1974:Премія Андерса Яре з медицини^[no]
• 1975:член Шведської королівської академії наук^[10]
• 1979:Премія Вольфа з медицини^[en]
• 1981:Björkénska priset^[sv]
• 1982:Міжнародна премія Гайрднера
• 1994:премія Японії.
• 1994:Robert J. and Claire Pasarow Foundation Medical Research Award^[en]
• 1997:Золота медаль Крепеліна^[de]
• 1999:Премія Антоніо Фельтрінеллі
• 2000:Нобелівська премія з фізіології або медицини.

Див. також

• Пол Грінгард
• Ерік Кендел