Армія Крайова
збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни (1939–1945) / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Армія Крайова?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
А́рмія крайо́ва (АК) (пол. Armia Krajowa) — збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни (1939—1945).
Армія крайова | |
---|---|
Armia Krajowa | |
Прапор Армії крайової (АК) | |
На службі | 14 лютого 1942 — 19 січня 1945 |
Країна | Польща |
Належність | Уряд Польщі у вигнанні |
Роль |
ведення бойових дій проти:
|
Чисельність | 350-380 тис. |
Прізвиська | Аковці |
Оснащення | піхотна зброя польського, радянського, німецького, британського і американського виробництва |
Війни/битви |
|
Командування | |
Визначні командувачі |
Команданти АК |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
Підпільні збройні сили в Польщі, об'єднані під назвою Армія крайова, були сформовані на території Польщі в кордонах до 1 вересня 1939 року та підпорядковувалися польському еміграційному урядові в Лондоні. АК — одна з найчисельніших і найорганізованіших «підпільних армій» тодішньої Європи. За складом була неоднорідна, охоплювала як лібералів, прорадянських соціалістів, так і польських націоналістів і представників крайніх правих сил.
Головне завдання АК — збройний опір гітлерівським військам та підготовка загальнопольського повстання, так звана операція «Буря» (пол. akcja «Burza»), яке мало вибухнути у сприятливий для того час. Відносно СРСР командир AK генерал дивізії Стефан Ровецький виходив з концепції двох ворогів, відповідно до якої знекровлені тривалим протистоянням Німеччина і СРСР повинні були втратити можливість до подальших військових дій, що дозволило б АК за підтримки Великої Британії та США підняти переможне загальнонаціональне повстання.
Здійснювала етнічні чистки українського[1][2] та литовського[3] населення. Її напади разом із батальйонами хлопськими на українські села Холмщини і Підляшшя стали основною причиною Волинської трагедії, як продовження політики міжвоєнної польщі. Такі самі напади відбувалися й в Галичині.
Окрім німців, АК боролася проти Української Повстанської армії, а також білоруських і литовських партизанських збройних формувань. Бійці Армії Крайової знищували єврейські партизанські загони в Західній Білорусі і Литві (наприклад, у листопаді 1943 року загін Шломо Зоріна в теперішньому Воложинському районі Білорусі). Від рук членів Армії Крайової часто гинули і радянські військовослужбовці, які зуміли втекти з німецького полону[4].