Loading AI tools
українська дитяча письменниця, громадська діячка, просвітниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Іванна Блажкевич | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Іванна Бородієвич | |||
Народилася | 9 жовтня 1886 с. Денисів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія | |||
Померла | 2 березня 1977 (90 років) с. Денисів, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | |||
Громадянство | Австро-Угорщина ЗУНР УНР Польща СРСР | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | фольклористка, громадська діячка, просвітянка, письменниця | |||
Сфера роботи | літературна діяльністьd[1], дитяча та підліткова літератураd[1], політична діяльність[1][1] і освіта[d][1] | |||
Мова творів | українська | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
У шлюбі з | Блажкевич Іван Дмитровичd | |||
Діти | Блажкевич Богдан Іванович | |||
| ||||
Блажкевич Іванна Омелянівна у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Іва́нна Омеля́нівна Блажке́вич (дошлюбне Бородіє́вич; 9 жовтня 1886, село Денисів, Тернопільська область — 2 березня 1977, там же) — українська дитяча письменниця, громадська діячка, просвітниця, діячка української кооперації[2].
Народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисові Королівства Галичини та Володимирії[3] третьою дитиною в родині Омеляна Бородієвича, культурно-громадського діяча і народного вчителя. Мати за походженням була полькою, але вважала себе українкою й цим дуже пишалася. Початкову освіту Іванна отримала в рідному селі, далі вчилася в Тернопільській семирічці.[4]
Її брат Євген воював у лавах Легіону УСС та УГА, писав поезію, спогади, перекладав твори українською мовою.[5]
У 1914 році її чоловіка, Івана Блажкевича, призначають директором Залукв'янської школи; з початком Першої світової війни він мобілізований на фронт, справами школи керувала вона. Налагодила роботу відділку «Сільського господаря», кооперативу «Власна поміч», читальні, рятункового комітету помочі тим, хто повертався з заслання.
1 листопада 1918 Іванна Блажкевич була у Львові, де в числі перших склала присягу на вірність ЗУНР. На її заклик сотня молодих жителів Залукви 2 листопада перебрала владу в Галичі.
У своїх спогадах від 9 червня 1919 року Блажкевич писала, що за 12 днів пережила 17 обшуків та 8 арештів, під час яких, зокрема, до грудей сина Богдана приставляли багнета. Щоб уникнути переслідувань, кілька місяців жила в лісах поблизу с. Крилос та містечка Рожнятів.[6]
Закінчила екстерном у 1920 році Львівську учительську семінарію. Тривалий час працювала вчителькою і вихователькою дитячих садків у галицьких селах, вела активну громадську роботу серед жінок і молоді.
У 1928 році висунута кандидаткою в посли до сейму від Української соціалістичної радикальної партії. Польська влада не перебирала засобами, щоб не допустити Іванну Блажкевич до виборів. Коли вони (зокрема, наклепи, залякування) не дали результатів, убили її дітей (двох доньок, яких поховала за три дні). Наступного дня після похорону Люби отримала листа польською, зокрема, зі словами: «Смерть твоїх хаменят — то початок нашої помсти».[7]
15 листопада 1938 року була важко «пацифікована» польськими шовіністами — польські жандарми покарали 120[8] буками, по чому три місяці перебувала у лічниці Андрея Шептицького, отримала інвалідність (мала поламані кісточки навіть на пальцях рук).[6]
У вересні 1939 року обиралась депутаткою Народних Зборів Західної України. В 1941—1943 роках була директоркою сільськогосподарської школи в с. Денисові.
У 1963 році, за наполяганням Ірини Вільде та Олеся Гончара, Іванну Блажкевич прийнято до спілки письменників України.
За даними В. Хоми, у 1973 році в її будинку проживала діячка ОУН Галина Дидик, звідки її виселили за вказівкою КДБ.[9]
До останніх днів життя працювала на літературній ниві: писала мемуари про свої зустрічі з відомими письменниками минулого, нові вірші для дітей. Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1977 р. в рідному Денисові.
Про неї ходили легенди і за її життя, і після нього. Блажкевич залишила по собі цікаву літературну спадщину і світлу пам'ять серед галичан, а надто серед односельців-денисівців, з якими, будучи українською патріоткою, жила, творила, займалася громадською діяльністю. Її завжди оточували найкращі представники української інтелігенції, письменники, хоч сама мала родинне коріння серед польської шляхти.
Всеукраїнська літературно-мистецька премія. Заснована 1993 року Тернопільським обласним управлінням по пресі та редактор журналу «Тернопіль» за твори для дітей, педагогічний доробок і пропаганду творчості письменниці . Від 2002 року премія отримала статус обласної літературної, нею нині нагороджує Тернопільська обласна організація НСПУ.
Чоловік — вчитель Іван Блажкевич[10]. Коли мав намір отримати посаду вчителя в Прошовій, шкільний інспектор відповів, зокрема: «…прошу пана, не маю нічого проти, але ви одружуєтеся з Бородієвичівною, а я від неї „нє мам жиця“».[3] Двох доньок — Любу (18.7.1924—17.9.1928[7]), Софію (8.12.1922—14.9.1928[7]) — вбили, отруївши за допомогою шоколаду польські шовіністи («якийсь пан») в той час, коли батьки поїхали до Львова. Іванна з горя посивіла.[11] Син Богдан Іванович Блажкевич (28.08.1912 - 10.10.1986) — доктор технічних наук, Заслужений діяч науки УРСР[12]. Мали також доньку Дарію.[7], онуків Марію, Ярему, Івана, Ігоря. Правнуків Ольгу, Вікторію, Ірину, Івана, Тараса, Мар'яну, Наталію, Христину.
Виступала в різних жанрах дитячої літератури: поезії, драматургії.
Іванна Блажкевич — авторка спогадів про Івана Франка, Ольгу Кобилянську, Василя Стефаника, Тимотея Бордуляка, О. Вітошинського, Павла Думку, Корнила Устияновича, Олену Кульчицьку.
Збирала пісні, афоризми, етнографічні матеріали. Ініціювала створення Денисівського краєзнавчого музею.
У Денисові створено музей-садибу Іванни Блажкевич.
Восени 1988 року в Денисові споруджено їй пам'ятник роботи скульптора Івана Мулярчука.
У 1993 році встановлено літературну премію імені Іванни Блажкевич, яка щороку видається українським літераторам у її рідному селі на день народження письменниці.
На її честь названі 16 курінь УПЮ імені Іванни Блажкевич і Тернопільська школа-ліцей № 9.
Її ім'я присвоєно Тернопільському НВК «Загальноосвітня школа-економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич». На початку грудня 2014 року на стіні школи-ліцею відкрили барельєф Іванні Блажкевич (скульптор Іван Сонсядло)[13].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.