Бінокль
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Біно́кль,[1] розм. далекови́д[2] (лат. bini — два і лат. oculus — око) — оптичний прилад, складений з двох паралельно з'єднаних зорових труб. Застосовують його для спостереження за віддаленими предметами. Є два типи біноклів: театральний і польовий. В театральному біноклі використовуються труби Г. Галілея, в яких окуляром служить розсіювальна лінза, що дає можливість спостерігати предмети без зміни їхньої орієнтації відносно глядача. Оптичні осі окулярів і об'єктивів цих труб суміщаються з оптичними осями очей людини, тому стереоскопічність при користуванні театральним біноклем така ж, як і при спостереженні очима. Театральний бінокль тільки збільшує кут зору, що психофізично сприймається як наближення видимої картини[3].
Польовий бінокль — паралельно з'єднані дві труби Й. Кеплера; він являє собою спостережний і вимірювальний прилад, бо дає можливість робити наближені вимірювання віддалі до предметів. Для цього у фокальній площині об'єктива зорової труби Й. Кеплера перед окуляром розміщують вимірювальні шкали. Щоб зображення було пряме, в оптичну систему польового бінокля вводять дві прямокутні призми, внаслідок чого оптичні осі об'єктивів трохи зміщуються відносно оптичних осей окулярів та очей і стереоскопічність зору підвищується. Кратність (ступінь збільшення кута зору) театральних біноклів становить від 2,5 до 3×; польових — від 3 до 18×.