Велика четвірка (Перша світова війна)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Велика четвірка («Рада чотирьох») — лідери провідних країн — союзників, які зустрілися в січні 1919 року після закінчення Першої світової війни на Паризькій мирній конференції. До неї входили Вудро Вільсон (США), Девід Ллойд Джордж (Сполучене королівство), Вітторіо Орландо (Італія) і Жорж Клемансо (Франція).
Створена була за пропозицією Вільсона[1] для обговорення основних питань у вузькому колі до того, як вони обговорювалися на конференції, в якій взяли участь понад 20 союзних країн. Ці глави держав були провідними архітекторами Версальського договору, підписаного Німеччиною; Сен-Жерменського договору з Австрією; Неїського договору з Болгарією; Тріанонського договору з Угорщиною, Конференції в Сан-Ремо (1920), Севрського договору з Османською імперією і наступних[2].
У список компаній Великої четвірки входять PricewaterhouseCoopers, Deloitte (Делойт), Ernst & Young (Ернст енд Янг) та KPMG.
Найбільших фірм колись було вісім, і називалися вони разом "Велика вісімка". У 1989-му році у результаті злиття Deloitte, Haskins and Sells і Touche Ross (об'єднана фірма стала називатися Deloitte & Touche), і Ernst & Whinney й Arthur Young (Ernst & Young) "вісімка" перетворилася на "шістку".
Кількість найбільших компаній знову скоротилася в 1998 році після злиття Price Waterhouse і Coopers & Lybrand (в результаті виникла PricewaterhouseCoopers). Нарешті, "п'ятірка" стала "Великою четвіркою" у 2002 році після масового відтоку клієнтів від Arthur Andersen.