![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5a/Overtones_%2528most_properly_numbered%2529_of_closed_pipe.png/640px-Overtones_%2528most_properly_numbered%2529_of_closed_pipe.png&w=640&q=50)
Горловий спів
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Горловий спів — техніка співу з незвичайною артикуляцією в глотці і / або гортані, характерна для традиційної (особливо культової) музики народів Сибіру, Монголії, Тибету та деяких інших народів світу. Зазвичай горловий спів складається з основного тону (низькочастотного «дзижчання») і верхнього голосу, який прямує по тонах натурального звукоряду (зазвичай використовують 4–13 обертони).
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5a/Overtones_%28most_properly_numbered%29_of_closed_pipe.png/320px-Overtones_%28most_properly_numbered%29_of_closed_pipe.png)
Обертони добре чути, коли компоненти звуку посилюються завдяки змінам форми резонансних порожнин рота, горла і глотки. Це дозволяє співакові видавати одночасно декілька тонів.
Найбільш відомим є тувинський горловий спів, що використовує технічний прийом хоректеер. Часто горловий спів загалом у Монголії та Туві називають словом хоомей, оскільки це найбільш поширений і внутрішньо різноманітний стиль в регіоні.
Горловий спів характерний для культури низки тюркських (крім тувинців, також алтайці, башкири, хакаси) і монгольських (монголи, калмики) народів. У алтайців поширений стиль кай, передусім призначений для виконання довгих епічних оповідей. Горловий спів башкирів називається узлян.
Тибетці використовують горловий спів для речитації буддійського канону, і в тибетській традиції існує низка навчальних інститутів, які готують виконавців горлового співу спеціалізовано. Серед них виділяються монастирі Ґ'юме (Ґ'юдмед) і Ґ'юто.
Відомий також горловий спів південноафриканського народу коса і канадських інуїтів.
З європейських народів техніка горлового співу є в культурі ірландців.
У народів східної Європи є схожа манера співу — білий голос. У звучанні білий спів схожий з горловим, через що їх часто плутають. Але на відміну від горлової манери виконання, білий голос виходить з діафрагми, де у гортані утворюється спів-напівкрик.