Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Готтлоб Крістіан Бергер (нім. Gottlob Christian Berger; 16 липня 1896, Герштеттен, округ Гайденгайм, Вюртемберг — 5 січня 1975, там же) — один з керівників СС, начальник Головного управління СС (1 квітня 1940 року — 8 травня 1945 року), статс-секретар Імперського міністерства східних окупованих територій (20 серпня 1943 року — 20 січня 1945 року), командувач резервними військами і керівник служби у справах військовополонених в Німеччині 31 жовтня 1944 року — 8 травня 1945 року, начальник штабу німецького фольксштурма (25 вересня 1944 — 8 травня 1945), обергруппенфюрер СС (15 серпня 1940 року) і генерал військ СС (21 червня 1943 року), майор резерву (1939).
Готтлоб Бергер | |||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Gottlob Berger | |||||||||||||||||||||||||||
Ім'я при народженні | нім. Gottlob Christian Berger | ||||||||||||||||||||||||||
Народився | 16 липня 1896[1][2] Герштеттен, Хайденхайм, Штутгарт, Баден-Вюртемберг | ||||||||||||||||||||||||||
Помер | 5 січня 1975[1][2] (78 років) Штутгарт, ФРН[3] | ||||||||||||||||||||||||||
Країна | Німеччина | ||||||||||||||||||||||||||
Місце проживання | Герштеттен[4] Wankheimd[5] Берлін[6] | ||||||||||||||||||||||||||
Діяльність | педагог, Q1737057 | ||||||||||||||||||||||||||
Alma mater | professor seminaryd (1914)[7] | ||||||||||||||||||||||||||
Знання мов | німецька | ||||||||||||||||||||||||||
Заклад | Імперська армія Німеччини[7] | ||||||||||||||||||||||||||
Учасник | Друга світова війна[8], Slovak Republicd і Перша світова війна | ||||||||||||||||||||||||||
Членство | СА (30 червня 1933), СС[9], Citizens' Defensed (31 березня 1921) і Black Reichswehrd | ||||||||||||||||||||||||||
Роки активності | з 1914 | ||||||||||||||||||||||||||
Посада | депутат рейхстагу Третього рейхуd[4][10], Oberstudiendirektord[7] і Oberregierungsratd[11] | ||||||||||||||||||||||||||
Військове звання | обергруппенфюрер[12][13][4], лейтенант[d][7][4], оберфюрер[4], ротмістр, Гауптман[4], бригадефюрер[4] і Группенфюрер[4] | ||||||||||||||||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[9][14][5] і Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4][15] | ||||||||||||||||||||||||||
У шлюбі з | Maria Bergerd[4] | ||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | |||||||||||||||||||||||||||
Народився в сім'ї теслі, власника лісопилки. По батьківській лінії походив з давнього ремісничого роду, а з материнської — з селянського роду. Після початку Першої світової війни добровольцем пішов на фронт. У серпні 1914 року вступив в 127-й піхотний полк, 6 листопада 1916 року був проведений в лейтенанти. З 1917 по червень 1918 року обіймав посаду ад'ютанта 3-го батальйону 476-го піхотного полку. Був чотири рази поранений, двічі — важко. 13 липня 1918 переведений обер-лейтенантом в 124-й полк. З квітня 1921 року служив у прикордонній охороні «Схід».
Після демобілізації працював учителем фізкультури народної школи, потім — директором реальної школи (до 1933 року). Брав активну участь в діяльності фрайкора. У 1923 році був заарештований за порушення громадського спокою і створення військових організацій. У листопаді 1922 року набрав НСДАП, після «Пивного путчу» покинув партію і вдруге вступив в неї 1 січня 1931 року (квиток № 426 875), тоді ж став членом СА. У 1924—1929 рр. був членом організації колишніх фронтовиків. У 1931 році призначений командиром 125-го штандарта СА, 15 жовтня 1932 року підвищений до оберфюрера СА. З листопада 1933 року — командир унтергруппи СА «Північний Вюртемберг». З 1 жовтня 1935 року — старший урядовий радник (оберрегірунгсрат) відділу освіти в Міністерстві культури Вюртемберга.
30 січня 1936 року вступив у СС (квиток № 275 991), відразу ж отримав чин оберфюрера СС і призначений начальником штабу оберабшніта СС «Південний Захід». З 25 лютого 1936 був референтом по спорту в штабі оберабшніта СС «Південний Захід». З 1 жовтня 1937 року — референт зі спортивних питань у Особистому штабі рейхсфюрера СС. З 1 липня 1938 року — начальник управління комплектування в складі Головного управління СС. 20 квітня 1939 року був проведений в бригадефюрери СС, а 20 квітня 1941 року — в групенфюрера СС. 26 вересня 1939 року рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер доручив Бергеру сформувати на окупованих польських територіях «самооборону» з польських німців (фольксдойче).
З 1 квітня 1940 року і аж кінця війни очолював Головне управління СС (нім. SS Hauptamt; SSHA) — провідний орган управління СС (в тому числі кадри, право, адміністрація та ін.), Фактично будучи одним з головних керівників всієї системи СС. Організував широкомасштабну вербування добровольців у війська СС, не зупиняючись навіть перед залученням кримінальників. Серед своїх знайомих отримав кличку «Швабський герцог» (нім. Schwabenherzog). За своєю посадою був одним із заступників рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.
У 1941—1945 рр. Бергер одночасно складався офіцером зв'язку рейхсфюрера СС в Імперському міністерстві східних окупованих територій, в липні 1942 року став особистим представником рейхсфюрера СС в міністерстві. З 20 серпня 1943 року до 20 січня 1945 року був статс-секретарем і, відповідно, заступником рейхсміністра Альфреда Розенберга. У міністерстві очолював 1-й головний відділ (Політичний) (нім. Hauptabteilung I Politische) і носив чин міністеріальдіректора.
У 1942—1945 роках Бергер також одночасно був особистим представником Генріха Гіммлера в Імперському міністерстві пошт і начальником управління з охорони кореспонденції (за іншими даними керував паспортною службою міністерства). Крім цього з серпня 1943 року був депутатом Рейхстагу від Східного Дюссельдорфа.
31 серпня 1944 роки після початку Словацького національного повстання був призначений вищим керівником СС і поліції в Словаччині. Йому було доручено керувати придушенням повстання. Прибувши в Братиславу, Бергер заявив, що «необхідно наводити цвинтарний спокій після будь-якого повстання». На посаді вищого керівника СС і поліції в Словаччині Бергер перебував до 20 вересня 1944 року, коли був замінений Германом Гефле.
31 жовтня 1944 року призначений командувачем резервними військами і керівником всієї служби у справах військовополонених в Німеччині. Одночасно з 25 вересня 1944 року був начальником штабу німецького Фольксштурма. 8 травня 1945 року ув'язнений союзниками.
В якості обвинуваченого притягнутий до суду Американського військового трибуналу в Нюрнберзі по Справі «Вільгельмштрассе».
Хоча на суді був визнаний винним у знищенні євреїв і 11 квітня 1949 засуджений до 25 років тюремного ув'язнення, але 31 січня 1951 термін ув'язнення був скорочений до 10 років, а 16 грудня 1951 року Бергер був звільнений, провівши в ув'язненні трохи більше шести років.
Після виходу з в'язниці з 1952 року Бергер активно співпрацював з кобурзьким неонацистським журналом «Нація Європи» (нім. Nation Europa).
У Бергера та його дружини Крістіни було четверо дітей: Кріста, Вольф, Гельґарт і Фолькарт. Старший син Бергера, унтерштурмфюрер СС Вольф Бергер, командував взводом в 1-й роті «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і загинув в бою 11 лютого 1943 року.
Бергер був найкращим другом Оскара Дірлевангера.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.