![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/7/71/%25D0%259B%25D0%25B5%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2596%25D0%25B4_%25D0%259E%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B4%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587_%25D0%2593%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2.png/640px-%25D0%259B%25D0%25B5%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2596%25D0%25B4_%25D0%259E%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B4%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587_%25D0%2593%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2.png&w=640&q=50)
Громов Леонід Олександрович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Леонід Олександрович Громов (5 березня 1938, Утчанка — 8 вересня 2014, Київ) — український науковець (нейротоксиколог та нейрофармаколог), педагог. Доктор медичних наук (1974), професор (1989). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Розробник низки лікарських засобів, вперше в світі експериментально довів наявність опіатних рецепторів на внутрішній поверхні мембрани нейрона, досліджував також галузі неврології, психіатрії та наркології.
Леонід Громов | |
---|---|
![]() | |
Народився |
5 березня 1938(1938-03-05)
Утчанка, РРФСР |
Помер |
8 вересня 2014(2014-09-08) (76 років) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Alma mater | Київський медичний інститут (1961) |
Галузь | нейротоксикологія, нейрофармакологія |
Заклад |
Київський науково-дослідний інститут фармакології та токсикології (пізніше — Інститут фармакології та токсикології НАМН України; 1969—2014) Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Посада | науковий співробітник, завідувач лабораторії, професор |
Вчене звання | професор (1989) |
Науковий ступінь | доктор медичних наук (1974) |
Членство | член президій Асоціації фармакологів України, Українського товариства нейронаук та Європейської асоціації нейроендокринологів, член Товариства токсикологів України |
Відомий завдяки: | розробці низки лікарських засобів, першому в світі експериментальному доведенню наявності опіатних рецепторів на внутрішній поверхні мембрани нейрона, дослідженням у галузях неврології, психіатрії та наркології |
Нагороди |
![]() |
Протягом 45 років — науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту фармакології та токсикології (пізніше — Інститут фармакології та токсикології НАМН України; 1969—2014), засновник та завідувач лабораторії нейрофармакології. Автор понад 300 наукових робіт, зокрема близько 30 авторських свідоцтв на винаходи. Учень професора Володимира Фролькіса[1].