Loading AI tools
українська народна пісня З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» — українська народна пісня, вважається найстарішим відомим з літератури текстом української народної пісні. Твір є пам'яткою і найдавнішим зразком живої народної мови й зразком найстарішої власне української книжної епічної поезії[1]. Найдавніший запис української народної балади «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» («Стефан-воєвода») від Никодима з Бенаток здійснив Ян Благослав у середині ХVІ ст. (приблизно 1550—1560-і) й опублікував у чеській граматиці[2].
Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш? |
Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш? |
Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський вчений і культурно-освітній діяч XVI століття Ян Благослав, який помер у 1571 році, не встигши здійснити задумане видання. «Чеська граматика» («Gramatika česká») Яна Благослава була надрукована у Відні 1857 року двома чеськими вченими, Ігнатієм Граділєм та Йосифом Їречеком.[3]. 1877 року цією публікацією зацікавився український мовознавець Олександр Потебня і присвятив їй спеціальну розвідку, у якій дослідив мову пісні, хоч і не наважився віднести її до якогось певного українського діалекту, проте не сумнівався в її українському походженні.[4][5]
Олександр Потебня в роботі «Малоруськая народная песня по списку XVI века» (1877 р.)[4] проаналізував народну баладу «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» й вказував на схожість варіантів пісні із замовляннями, символічність змісту, аналізував її віршування, чим дав початок традиції рубрикування пісень за розміром[6].
Іван Франко присвятив дослідженню пісні «Дунаю, Дунаю…» кілька статей та здійснив реконструкцію втрачених фрагментів тексту. На думку Івана Франка, чеський вчений, «будучи обдарованим витонченим слухом, сприйняв з уст Никодима найтонші відтінки говору, так що й тепер в ньому можна легко розпізнати риси покутсько-гуцульського діалекту Східної Галичини та Буковини»[7][8]
Текст твору Ян Благослав, як він сам засвідчив, записав від якогось Никодима, що прийшов до нього у Моравію із Венеції. Можливо, то був один з молодих українців, що в ті часи ходили до Італії по науку і, розбуджений нею, жадав добра і розквіту слов'янському Відродженню, слов'янським мовам. «Часті згадки в… наших розмовах бували… про прикмети чеської мови. Що нам обом, — писав Ян Благослав, — бувало жаль, так се те, що така благодатна мова… така запущена і занедбана».
Говорячи про різні слов'янські мови, автор граматики згадує і про українську (руську), про яку має не дуже виразне уявлення, але відрізняє її від «московської» і від мови «тих словаків, що живуть в угорській землі при моравській границі». При цьому зауважує, що мова ця «не є необробленим діалектом» і що чув він про існування граматики цієї мови («кажуть, що й граматику свою мають, але я не бачив її»); «і є в тім язиці пісень і віршів або римів множество». А на підтвердження сказаного і як зразок цієї мови наводить названу пісню[9].
Те, що пісня потрапила до Чехії через Венецію, де її чув якийсь Никодим і згодом передав Благославу, засвідчує її популярність на українських землях і навіть за їх межами. Це підтверджують і пізніші її східнослов'янські версії — російська й білоруська. Рідкісний варіант цієї пісні з мелодією, записаний у Мінській губернії десятискладовим віршом (5+5)2, подав К. Квітка в рукописному варіанті розвідки про «Воєводу і полонянку»[10].
Мелодія пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» довгий час після публікації тексту залишалася невідомою і лише нещодавно її віднайшла професор Софія Грица в архівах Музею музичної культури імені Михайла Глинки у Москві як запис із Полісся Клемента Квітки. Мелодія була опублікована у її книзі «Мелос української народної епіки»[11]. Це дало можливість науково й виконавськи відтворити її, поєднавши із текстом, реконструйованим Іваном Франком[12]. Пісню виконав Михайло Хай у супроводі ліри, вона ввійшла до альбому «Українська ліра»[13].
Досить схожі мотиви у білоруської народної пісні «Дунаю-Дунаю, чаму ціха йдзеш?»[14].
У цій версії замість воєводи-Штефана до полоненої дівчини залицяється «пан-капітан»:
Але дівчина відмовляє залицяльникові.
Цей варіант записав український етнограф Гаврило Стрижевський у Шацьку Мінської губернії, а опублікував Олександр Потебня в 1883 році.[15]. Ця пісня також згадується білоруським фольклористом Федором Клімчуком як твір XVII століття.
Виконувалася фольклорним гуртом «Кудмень» під керівництвом Ірини Мазюк та згодом фолк-метал гуртів «Пярэварацень»[16] та «Znich» (соліст Олесь Таболич). Гурт «Znich» зняв на цю пісню відео з кадрами російсько-української війни[17][18].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.