Loading AI tools
український історик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вадим Архипович Дядиченко (17 (30) травня 1909, Чернігів — 24 серпня 1973, Київ) — український історик, досліджував генезу права на Гетьманщині. Доктор історичних наук, професор.
Вадим Архипович Дядиченко | |
---|---|
Народився | 17 (30) травня 1909 Чернігів, Російська імперія |
Помер | 24 серпня 1973 (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | історик, викладач університету |
Alma mater | НУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка |
Галузь | історія |
Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка Інститут історії України НАН України Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Аспіранти, докторанти | Сергієнко Григорій Якович |
Нагороди |
Народився 17 (30 травня) 1909 року в місті Чернігові в сім'ї службовця. У 1925–1929 роках навчався на соціально-економічному відділенні Чернігівського інституту соціального виховання, після закінчення якого у 1929–1935 роках викладав у Миколаївському педагогічному інституті, був доцентом історичного факультету.
З серпня 1935 року — асистент Інституту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів. Від вересня 1936 року — аспірант, від 1938 року — молодший науковий співробітник, у 1940–1941 роках — старший науковий співробітник сектора історії феодалізму Інституту історії України АН УРСР. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Семен Палій». У 1941–1944 роках — старший науковий співробітник Інституту історії і археології України АН УРСР. У 1944–1948 і 1955–1961 роках — старший науковий співробітник відділу історії феодалізму, у 1948–1955 роках — виконувач обов'язків завідувача відділу історії феодалізму, у 1961–1973 роках — завідувач відділу історії феодалізму (в тому числі у 1963–1966 роках — завідувач відділу історії досоціалістичних формацій) Інституту історії АН УРСР. У 1960 році захистив докторську дисертацію на тему: «Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця 17 — поч. 18 ст.». За сумісництвом у 1935–1941 і 1944–1959 роках був доцентом, а з 1962 року професором Київського державного університету.
Був нагороджений орденом Червоного Прапора та кількома медалями.
Помер в Києві 24 серпня 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Основна проблематика досліджень ученого — історія Лівобережної України кінця 17-го першої чверті 18 століть та спеціальні історичні дисципліни: джерелознавство, українська історіографія та палеографія. Вивчав соціально-економічну та політичну історію України козацької доби, насамперед діяльність тогочасних українських державних установ: органів управління, суду та судочинства, організацію козацького війська.
Автор понад 50 наукових праць. Серед них:
Один із співавторів підручника «Допоміжні історичні дисципліни». Працював над створенням синтетичного курсу історії України. Співавтор кількох підручників з історії України. Був членом редколегії та одним з авторів 2-х видань 2-томної «Історії Української РСР», відповідальним редактором 1-го тому «Історії селянства Української РСР» та колективної монографії «Нариси з історії історичної науки на Україні (доба феодалізму)».
Брав участь у написанні колективних праць:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.