Дяковська культура
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Дяковська культура — археологічна культура залізної доби. Датована VII століттям до н. е. — V ст. н. е.. Названа відповідно городища біля села Дякове, розташованого нині в межах міста Москва[1] на території музею-заповідника «Коломенське», котре в 1864 році дослідив Д. Я. Самоквасов, а в 1889—1890 роках — В. І. Сизов.
Належала давнім фінно-угорським племенам (предки відомих із літописів племен меря й весь[2], а також інших племен), що жили в басейні верхньої течії Волги, Оки, у межах Валдайської височини, у Верхнім Подвінні. Деякі вчені приписують частину пам'яток дяковської культури
- предкам слов'ян, а
- західну їхню групу вважають пам'ятками балтів.
На окремих пам'ятках дяковської культури простежено шари, що свідчать, що вона доіснувала аж до літописних часів.
У Білорусі досліджені пам'ятки дяківської культури «Загорці», «Новий Болецьк», «Мямлі» (Городоцький район) та ін.[1].