Закони Ньютона
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ньютонові закони руху (або просто закони Ньютона) — це фундаментальні закони класичної механіки.
Закони Ньютона | |
Названо на честь | Ісаак Ньютон |
---|---|
Місце публікації | Лондон |
Дата публікації | 5 липня 1687[1] |
Першовідкривач або винахідник | Ісаак Ньютон |
Статус авторських прав | 🅮[2] і 🅮 |
Є об'єднанням | див. список:d |
Закони Ньютона у Вікісховищі |
Вони були вперше опубліковані Ісааком Ньютоном в праці «Математичні начала натуральної філософії» (1687) та застосовані ним для пояснення багатьох фізичних явищ, пов'язаних з рухом фізичних тіл.
Закони Ньютона разом з його ж законом всесвітнього тяжіння та апаратом математичного аналізу свого часу вперше надали загальне та кількісне пояснення широкому спектру фізичних явищ, починаючи з особливостей руху маятника та закінчуючи орбітами Місяця та планет. Закон збереження імпульсу, який Ньютон вивів як наслідок своїх другого та третього законів, також став першим з відомих законом збереження.
Закони Ньютона піддавались експериментальній перевірці протягом більш як двохсот років. Для масштабів від 10−6 метра на швидкостях від 0 до 100 000 000 м/с вони дають задовільні результати.