Законодавство України
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Правова система України заснована на рамках цивільного права та належить романо-германській правовій традиції. Основним джерелом юридичної інформації є кодифіковане право. Звичаєве та прецедентне право не настільки поширені, хоча прецедентне право часто використовується на підтримку писаного права, як у багатьох інших правових системах. Історично на українську правову систему в першу чергу вплинули французький цивільний кодекс, римське право та традиційне українське звичаєве право[джерело?]. На нові книги з цивільного права (прийняті 2004 року) значно вплинуло німецьке цивільне уложення[джерело?].
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Основним законотворчим органом є Верховна Рада України, яка також називається законодавчою владою. Повноваження робити закони може бути делеговано нижчим урядам або конкретним органам Держави, але лише для заданої мети. В останні роки набуло поширення для законодавчої влади створювати «рамкові закони» та делегувати створення докладних правил міністрам або нижчим урядам (наприклад, провінційним або муніципальним)[джерело?]. Після публікування законів у Голосі України наступного дня вони офіційно набувають чинності[1].
Українські політики й аналітики описують систему правосуддя України як «гнилу до ядра»[2][3].