Запор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Запо́р[1] (також за́креп[2][3] та інші[4]; англ. constipation, лат. constipatio) — затримка випорожнення товстої кишки, утруднення дефекації з частотою до 2 разів на тиждень та відчуттям неповного випорожнення кишок. Є симптомом багатьох хвороб кишок, часто провідним.
Запор Класифікація та зовнішні ресурси | |
Запор у дитини (рентгенологічне зображення). Колом окреслені скупчення фекальних мас (калові маси — біле "затемнення", оточені кишковими газами темного забарвлення) | |
МКХ-10 | K59.0 |
DiseasesDB | 3080 |
MedlinePlus | 003125 |
eMedicine | med/2833 |
MeSH | D003248 |
Закреп — це розлад роботи кишечника, коли випорожнення відбуваються занадто рідко, або для цієї дії потрібні надмірні зусилля.[5] Кал часто твердий і сухий. Іншими ознаками, можуть бути біль у животі, здуття та відчуття неповного випорожнення.[6] Ускладнення від запору можуть охоплювати геморой, анальні тріщини, випадання товстої кишки, калові пробки та навіть, атеросклероз і підвищення артеріального тиску.[7]
Здорова частота випорожнень у дорослих, становить від трьох на день, до трьох разів на тиждень.[8]Немовлята здебільшого мають три-чотири випорожнення на день, тоді як маленькі діти, зазвичай роблять це двічі-тричі на день.[9]
Запор — один з найпоширеніших патологічних станів травного тракту у дітей і дорослих. У 20-50 % дорослого населення країн Європи спостерігають запори, причому в жінок дещо частіше, ніж у чоловіків[10].
Запор має багато причин. Поширені чинники його — це уповільнення руху калу в товстій кишці, синдром подразненого кишечника та розлади тазового дна.[11] Супутніми захворюваннями є гіпотиреоїдизм, цукровий діабет, хвороба Паркінсона, целіакія, чутливість до клейковини, не пов'язана з целіакією, нестача вітаміну B12, колоректальний рак, дивертикуліт і запальні захворювання кишок, тощо.[12][13] Ліки, які пов'язують із запорами, — це опіоїди, певні антациди, блокатори кальцієвих каналів і антихолінергічні засоби.[14] З тих, хто приймає опіоїди, приблизно у 90 % розвивається запор.[15] Запор викликає більше занепокоєння, коли спостерігається втрата ваги або анемія, присутність крові в калі, наявність запальних захворювань кишок або раку товстої кишки в анамнезі у родині хворого.[16]
Лікування запору, залежить від основної причини та тривалості. Потрібно вживати достатню кількість рідини, більше клітковини, меду[17]і бажано щодня виконувати фізичні вправи. Якщо це не дасть результату, то можна застосувати проносні, осмотичні засоби, пом'якшувач калу або різні масла. Проносні засоби, здебільшого, застосовують для випадків, коли інші ліки не допомагають. Додаткові способи лікування, можуть передбачати біологічний зворотний зв'язок або, в окремих випадках, хірургічне втручання.[18]
Взагалі, частота запорів у популяції становить 2–30 %.[19] Серед людей похилого віку, які живуть у будинках для перестарілих, частота запорів сягає 50–75 %.[20] Для прикладу, лише у Сполучених Штатах, люди витрачають понад 250 мільйонів доларів США, на ліки від запорів, щороку.[21]