Звенигора (фільм)
фільм 1928 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Звенигора (фільм)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
«Звени́гора» — українсько-радянський німий художній фільм, в титрах охарактеризований як «кіно-поема». Перша кінострічка трилогії Олександра Довженка: «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Це останній фільм Довженка, знятий за чужим сценарієм.[1][2][3]
Звенигора | |
---|---|
рос. Звенигора | |
Оригінальний постер до фільму | |
Жанр | драма |
Режисер |
Олександр Довженко Юлія Солнцева (режисер відновлення) |
Сценарист | Майк Йогансен, Юрко Юртик, Олександр Довженко (переробка сценарію) |
У головних ролях |
Семен Свашенко Микола Надемський Георгій Астаф'єв, Лесь Подорожній, Володимир Уральський, Леонід Барбе, Марія Паршина, Й. Сердюк, Поліна Скляр-Отава. |
Оператор | Борис Завєлєв |
Композитор | В'ячеслав Овчинников (музика до відновленого фільму) |
Кінокомпанія |
ВУФКУ Одеса (версія 1927) Мосфільм (версія 1973) |
Дистриб'ютор | Мосфільм |
Тривалість |
68 хв. (версія 1927) 92 хв. (версія 1973) |
Мова | німий (українські/російські інтертитри) |
Країна | УРСР |
Рік | 1927 |
IMDb | ID 0019611 |
Звенигора у Вікісховищі
Звенигора у Вікіцитатах |
Прем'єра відбулася у Києві 13 квітня 1928 року. Сюжет фільму охоплює дві тисячі років і розповідає про багато етапів історії України: від скіфів і гайдамаччини до Першої світової війни, боротьби Української Народної Республіки з більшовиками, більшовицького руху та білоукраїнської еміграції. Ці етапи об'єднані постаттю діда, що крізь віки прагне розшукати легендарний скарб скіфів, схований біля Звенигори. В його онуків, Тимоша й Петра, різні погляди на суть цього скарбу, і дід як уособлення стародавнього ладу, що відкидає зміни, вагається кому доручити пошуки таємничого багатства.
Цей фільм закріпив за Довженком репутацію провідного українського кінорежисера за використання нових прийомів монтажу, кадрування та символізм. Водночас сюжет отримав неоднозначні оцінки, позаяк засновувався на сценарії згодом репресованих Майка Йогансена та Юрія Тютюнника (Юртика).
Фільм займає 19-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.