Карлуки
етнічна група / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Карлуки (ст.-тюрк. 𐰴𐰺𐰞𐰸, Qarluq,[1] перс. خَلُّخ, Khallokh, араб. قارلوق, Qarluq) — кочова тюркська племінна конфедерація, що проживала у сточищі Чорного Іртишу та у горах Тарбагатай — західне відгалуження Алтаю. Вони були також відомі як Гелолу (спрощ.: 葛逻禄; кит. трад.: 葛邏祿; піньїнь: Géluólù). Були тісно споріднені з уйгурами. На честь карлуків найменовано карлуцьку групу тюркських мов, до якої входять також уйгурська, узбецька та ілі-тюркська мова.
Карлуки були відомими як єдина етнічна група з автономним статусом у складі Тюркського каганату та незалежних держав Карлуцького каганату, Караханідської держави та каругідів[en] до того, як вони були поглинені Чагатайським улусом Монгольської імперії.
Їх також називали Уч-Огуз, що означає «Три Племені» — складалися із трьох великих племен, серед яких найчисельнішим було плем'я чигил.[2] Незважаючи на схожість імен, Махмуд аль-Кашгарі писав: "Карлуки — відгалуження кочових тюрок. Вони не є огузами, але є тюрками подібними до огузами[3]