Єврейсько-слов'янські мови
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Єврейсько-слов'янські мо́ви (Кенааніт, Хааніт, Кнааніт, Qna'anith; Leshon Knaan, самоназв. Lešoneynu «наша мова») — умовна назва кількох діалектів і регістрів слов'янських мов, на яких говорили євреї, які жили у Середньовіччя в слов'янських країнах. Всі відомі єврейсько-слов'янські діалекти були витіснені їдишом або оточуючими слов'янськими мовами до кінця Середньовіччя.
Кнааніт [Qna`anith]. | |
---|---|
Lešoneynu | |
Мапа імовірного первинного поширення кнаанської мови | |
Поширена в | Речі Посполитій (Литовському князівстві, Польському королівстві), Чехословаччині |
Регіон | Центральна Європа, Східна Європа |
Носії | ≈ |
Місце | Мертва, розвинулася в їдиш під впливом верхньонімецьких діалектів |
Писемність | єврейська |
Класифікація |
Індо-Європейські |
Час розходження | приблизно в XII–XIII ст. |
Офіційний статус | |
Коди мови | |
ISO 639-1 | cz |
ISO 639-2 | sla |
ISO 639-3 | czk |
SIL | CZK |
Найбільш відомий єврейсько-чеський варіант старочеської мови, на якому говорили богемські та моравські євреї до масового напливу їдишськомовних ашкеназів з Німеччини і потім переселення і тих, і інших на схід та північний схід в межі Речі Посполитої. Однак нічого не відомо про його відмінності від мови навколишнього населення. Швидше за все, як і у випадку з іншими середньовічними єврейськими мовами Європи, відмінності були мінімальні і обмежувалися вкрапленням давньоєврейських й арамейських слів та використанням єврейського алфавіту.
Є відомості про існування євреїв в Київській Русі, які, можливо, також говорили на єврейському варіанті давньоруської мови в XI–XIII століттях, і можливо аж до XV століття. Водночас, через те що давньоруські євреї походили основним чином з Хозарії, їх розмовною мовою могла бути і хозарська мова, що побічно підтверджується Київським листом.