Loading AI tools
український архівіст, музейник, культурно-громадський діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ігор Володимирович Кожан (нар. 17 січня 1953, м. Львів) — український архівіст, культурно-громадський діяч. Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (від 2005).
Ігор Кожан | ||||
---|---|---|---|---|
Ігор Володимирович Кожан | ||||
Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького | ||||
Нині на посаді | ||||
На посаді з | 2005 | |||
Народився | 17 січня 1953 (71 рік) Львів | |||
Відомий як | архівіст, музейник | |||
Місце роботи | Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України і Державний музей українського мистецтва | |||
Громадянство | СРСР→ Україна | |||
Національність | українець | |||
Alma mater | Ужгородський державний університет | |||
Нагороди | ||||
Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022), заслужений працівник культури України (2006), заслужений діяч культури Польщі (2014). Член Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ)[1].
Ігор Кожан народився 17 січня 1953 року у Львові[2].
Навчався у Львівській спеціалізованій середній школі № 8[3]. Закінчив Ужгородський державний університет (1979, спеціальність — історик), Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2008)[2][3].
Навчаючись на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, потрапив під хвилю репресій, розгорнених владою проти національно свідомих діячів науки та освіти (1972—1973); за участь у дисидентському студентському гуртку був відрахований з університету (1973) з формулюванням за «поведінку, не гідну звання радянського студента»[3][4][5].
У 1973—1975 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії[3].
Працював лаборантом відділу музеєзнавства (1975—1976), старшим лаборантом відділу карпатознавства (1976—1980) Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР, молодшим науковим співробітника Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії імені М. Рильського АН УРСР (1980—1984), вихователем і викладачем суспільних дисциплін Львівського кінотехнікуму (1985—1988)[2][3][5][6].
Вільно володіє німецькою та польською мовами[3].
Працює у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького: молодший науковий співробітник (1988), завідувач сектору народного мистецтва (1989—1990), учений секретар (1990—1991), заступник директора з наукової роботи (1991—1994), керівник відділу виставково-експозиційної та науково-освітньої роботи (1994—2005), генеральний директор (від 2005 донині)[2][6].
Перебуваючи на крайній посаді:
Створив на Львівщині музеї, які на той час функціонували на правах відокремлених відділів Національного музею у Львові: музею Устияновичів (с. Вовків Львівського району), Михайла Біласа (м. Трускавець), музею Леся Курбаса, музею «Бойківщина» (відновлено діяльність) та Дитячої картинної галереї (м. Самбір)[2][5].
У 1991 році увійшов до ініціативної групи з ліквідації Львівського відділення Центрального музею В. Леніна та з передання будинку Науково-мистецькій фундації — Національний музей у Львові (тодішня назва інституції). Виступив співкуратором облаштування експозиційного простору в новонабутій будівлі (1991—1993)[5].
Сприяв розвитку міжнародних відносин із музейними та науковими закладами Польщі, Литви, Чехії, Румунії, Австрії, Франції, Італії, Німеччини, Мексики, Канади, США[2].
Голова Музейної ради при Міністерстві культури України (2010—2012)[5], Державної екзаменаційної комісії на історичному факультеті Львівського національного університету імені І. Франка (2010—2015)[3].
Співзасновник та член Благодійного фонду «Артес». Член Громадської ради «Святий Юр», наглядової ради Львівської національної академії мистецтв[5].
Член оргкомітетів при Курії Львівської Архієпархії УГКЦ з нагоди святкування 200-ліття відновлення Галицької Митрополії та утворення Львівської Архієпархії; зі спорудження пам'ятників митрополитові Андрею Шептицькому (2012—2015)[8], о. Омелянові Ковчу (2012, м. Перемишляни, Львівська область). Співкуратор мистецької акції «200-ліття Галицької Митрополії» (2007)[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.