Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Отинія)

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, або костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (пол. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny), — культова споруда, парафіяльний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні у смт. Отинії, Коломийського району, Івано-Франківської області. Взірець неоготики, авторства Теодора Тальовського.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
Костел Внебовзяття Матері Божої, смт Отинія
48°44′06″ пн. ш. 24°51′42″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Отинія (Коломийський район, Івано-Франківська область)
Архітектор	Теодор Тальовський
Початок будівництва	1905
Кінець будівництва	1918
Стиль	неоготика
Належність	Римо-Католицька Церква
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Отинія) (Україна)
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі

Храмове свято — Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (15 серпня).

Опис

Отинійський костел Успіння Матері Божої — цегляний, має розміри 31×20 м.

За архітектурним вирішенням, храм є типовим вірцем неоготики.

Історія храму

Костел побудувано в 1905—1918 роках, зусиллями пароха кс. Людвіка Швайгера. Автором проекту став Теодор Мар'ян Тальовський.

У 1919 році настоятелем парафії став кс. Францішек Вишатицький, який продовжував будову всередині святині.

24 березня 1924 року вперше в отинійському костелі заграв орган. У головному вівтарі у 1920-х роках вмістили чудотворна ікона (образ) Успіння Матері Божої^{[джерело?]}, намальований у 1718 році Казімежом Ладонським з Жукова.

У 1937 році кс. Станіслав Перенц вклав чудотворний образ Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в позолочені рами.

Після приходу совєтів, і по закінченні ІІ Світової війни, з утисками релігійного життя, ця доля не оминула і отинійський костел. Але в червні 1945 року, всі костельні речі вивезли до Ліготи Ксьонженцої в Польщі. Там на місці зруйнованого євангелістського храму побудовано новий костел, на взірець отинійського, в якому помістили образ Матері Божої з Отинії.

У цей же час у приміщенні отинійського костелу влаштували склад хімікатів, потім філіал заводу «Індуктор», згодом планували відкрити музей.

Однак зі здобуттям Україною незалежності (1991), відбулося відродження релігійної громади римо-католиків, в Отинії — і в 1992 році, стараннями римсько-католицької громади і кс. Петра Бука святиню повернули вірянам. 12 грудня, того ж 1992 року, відбулося урочисте відкриття і посвячення храму, на якому був присутній кс. Єпископ Маркіян Трофим'як. Ксьондз Казимир Галімурка став настоятелем парафії.

У 1997 році до Отинії привезли копію образу Внебовзяття Матері Божої.

Нині у 2000-ні ксьондзом Отинійського костелу, є Петро Малий.

Світлини

• 
• 

Посилання

• Карпати, червень 2008 року. День сьомий: Яблунів -> Отинія -> Коропець -> Золотий_Потік -> Бучач -> Язловець -> Кременець -> Київ на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка [Архівовано 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (укр.) (рос.) (англ.) // інформаційна таблиця на костелі
• Otynia. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
• Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny w Otynii^{[недоступне посилання з липня 2019]}. (пол.)