Котайк
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кота́йк (вірм. Կոտայք) — марз (область) у центральній частині Вірменії. Єдиний марз, який не має міждержавного кордону з жодною державою-сусідкою Вірменії. Водночас Котайк є одним із чотирьох марзів, які безпосередньо примикають до столиці країни Єревану.
Котайк | |||
---|---|---|---|
Կոտայք | |||
| |||
Адм. центр | Раздан | ||
Найбільше місто | Раздан, Абовян | ||
Країна | Вірменія | ||
Межує з: Єреван (пд.-з.), Араґацотн (з.), Лорі (пн.), Тавуш (пн.-сх.), Ґегаркунік (сх.), Арарат (пд.) | |||
Населення | |||
- повне | 254 397 (станом на 2011) | ||
Площа | |||
- повна | 2089 км² | ||
Висота | |||
- середня | від 900 до 2500 м н.р.м. | ||
Дата заснування | 1995 рік | ||
Губернатор | Романос Петросян (з 2018[1]) | ||
Вебсайт | kotayk.mtad.am | ||
- код ISO 3166-2 | AM.KT | ||
- Індекс FIPS | AM05 | ||
|
До осибливостей рельєфу марзу входять Котайкське нагір'я[hy], басейн річки Мармарік, верхня і середня частини сточища річки Раздан, західні схили Ґегамського пасма тощо[2]. Межує зі столицею на південному заході, марзами Араґацотн із заходу, Лорі з півночі, Тавуш з північного сходу, Ґегаркунік зі сходу та Арарат відповідно з півдня[2].
Адміністартивний центр марзу — місто Раздан, яке є також найбільшим в області[3][4]. Котайкський марз займає площу 2089 км² (8-ме місце серед марзів Вірменії). За даними 2011 року населення області становило 254 397 осіб[5].
Західна частина Котайка за античної доби входила до Айраратського ашхару королівства Великої Вірменії, а східна частина входила до складу ашхару Мазаз[hy]. Нинішня адміністративно-територіальна одиниця утворилася 1995 року внаслідок об'єднання Абовянського[hy], Разданського[hy] і Наїрійського[hy] районів колишньої Вірменської РСР[6]. У радянські роки Котайківщина мала розвинуте машинобудування і верстатобудування, які наразі майже занепали[7].
Котайкський марз є одним з найбільших економічних осередків сучасної республіки. У Раздані досі працюють теплова[hy][8] і гідроелектростанції[9], які задовольняють частину енергетичних потреб Вірменії.[8] Велика частина золотого запасу країни зберігається в поселенні Меградзор[hy] на лівому березі річки Мармарік. Місто Цагкадзор є центром гірськолижного спорту і відпочинку у Вірменії, який має важливе туристичне значення[10][11]. Спадщина області також багата на пам'ятки історії і культури. Її перлиною є язичницький храм Ґарні, збудований Ⅰ століття та який вважається одним із самобутніх зразків дохристиянського вірменського зодчества, збережених до наших днів. Примітними також є фортеця Бджні[hy], побудована Ґриґором Маґістросом Пахлавуні, а також середньовічний[hy] монастирський комплекс Кечаріс і Ґегардаванк, де зберігався знаменитий ґегард (вірм. գեղարդ, тобто «спис»), яким римський солдат проткнув бік розпятому Ісусу Христу.
Інші міста — Єгвард, Нор Ачін, Абовян, Бюрегаван, Чаренцаван.