Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Іван Маркович Кулинич | |
---|---|
Народився | 15 серпня 1924 Грушківка |
Помер | 28 вересня 2002 (78 років) Київ |
Поховання | Київ |
Країна | Україна |
Діяльність | історик |
Alma mater | Львівський університет |
Галузь | історія |
Посада | професор |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Науковий керівник | Жебокрицький Віктор Андрійович |
Нагороди |
Іван Маркович Кулинич (15 серпня 1924, с. Грушківка — 28 вересня 2002, м. Київ) — український і радянський історик, дослідник історії міжнародних відносин, доктор історичних наук (з 1970 року), професор (з 1975 року)[1].
Народився 15 серпня 1924 року в селі Грушківці (тепер Кам'янського району Черкаської області) в селянській родині. Після закінчення сільської семирічної школи поступив до Смілянського механіко-технологічного технікуму. Під час окупації УРСР у роки німецько-радянської війни жив у рідному селі, а після відвоювання села військами Червоної армії у січні 1944 року був мобілізований. У червні 1944 року був тяжко поранений, втратив зір. Після тривалого лікування закінчив Ніжинську школу з підготовки сліпих інвалідів Великої вітчизняної війни для навчання у вузах і 1948 року став студентом історичного факультету Львівського університету, який з відзнакою закінчив у 1953 році.
У 1953–1957 роках — аспірант, у 1957–1958 роках — молодший науковий співробітник відділу загальної історії, у 1958–1963 роках — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу історії країн народної демократії, у 1963–2002 роках — старший науковий співробітник, головний науковий співробітник відділів нової та новітньої історії зарубіжних країн, історії міжнародних зв'язків України, всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України.
У 1958 році, під керівництвом доктора історичних наук В. Жебокрицького захистив кандидатську дисертацію на тему: «Становище і боротьба робітничого класу Болгарії на початку XX ст. (1907—1912 рр.)». У 1970 році захистив докторську дисертацію на тему: «Загарбницька політика німецького імперіалізму щодо України наприкінці ХІХ — на початку XX ст.».
Помер в Києві 28 вересня 2002 року. Похований у Києві.
Наукові дослідження пов'язані з проблемами історії Болгарії, Німеччини та міжнародних відносин. Він є автором понад 350 наукових і науково-популярних праць, у тому числі понад 20 колективних та індивідуальних монографій. Серед них:
Був науковим керівником 10 кандидатів історочних наук, членом Ради центру німецьких історичних досліджень при Інституті загальної історії РАН, Міжнародної асоціації дослідників історії і культурири російських німців (Москва), редколегій низки вітчизняних періодичних видань з історії[1].
Лауреат премії імені Д. З. Мануїльського АН УРСР (за 1976 рік), заслужений діяч науки УРСР (з 1984 року).
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни, орденом Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора[2], 15 медалями.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.