Ленінградський кодекс
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ленінгра́дський ко́декс (лат. Codex Leningradensis, сигла L) — найстаріший повністю збережений манускрипт масоретського тексту Танаха, датований за колофоном 1008 роком. Був виготовлений в Каїрі за рукописами Моше бен Ашера. Виявлено (імовірно в Криму) Авраамом Фірковічем, який 1838 року вивіз його до Одеси. Після смерті вченого 1865 року кодекс передали до Імператорської публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі, де він перебуває і сьогодні (каталожне позначення Firkovich B 19 A). По Ленінградському кодексу підготували багато авторитетних видань Танаха, зокрема Biblia Hebraica (BHK) (1937), Biblia Hebraica Stuttgartensia (BHS) (1977) і Вестмінстерський Ленінградський Кодекс. У 1970 і 1998 роках здійснено факсимільне видання. Після перейменування Ленінграда в Санкт-Петербург назву кодексу не стали міняти, щоб уникнути плутанини[1].
Ленінградський кодекс | |
Автор | декілька десятків авторів (у християнстві і юдаїзмі автором вважається сам Господь Бог) |
---|---|
Назва мовою оригіналу | Codex Leningradensis |
Мова | іврит |