Лланвернський металургійний завод
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
51°34′19″ пн. ш. 2°54′47″ зх. д.
| англ. Llanwern steelworks | |
|---|---|
 | |
| 51°34′31″ пн. ш. 2°53′34″ зх. д. | |
| Тип | металургійний комбінат[d] |
| Галузь | чорна металургія |
| Доля | більша частина цехів заводу зупинена і демонтована |
| Засновано | 1962 |
| Закриття (ліквідація) | 2001 (частково) |
| Штаб-квартира | Ньюпорт,  Уельс,  Велика Британія |
| Продукція | чавун, сталь, прокат (до 2001 року) |
| Співробітники | 3000 чоловік (2001) [1] |
 | |
 Лланвернський металургійний завод у Вікісховищі | |
Лланвернський металургійний завод (англ. Llanwern steelworks) — металургійний завод в Уельсі, біля міста Ньюпорт. Був введений в дію 1962 року. До припинення на ньому у 2001 році доменного і сталеплавильного виробництва, був заводом з повним металургійним циклом. Після 2004 року більшу частину цехів на заводі було демонтовано. У 2012 році працювали лише прокатний та деякі інші цехи.
Спочатку завод мав назву «Spencer Works», а після націоналізації у 1967 році і підпорядкування компанії «British Steel» — Лланвернський металургійний завод. Назва походить від назви селища Лланверн[en] (Ллануерн[cy]) (англ. Llanwern, валл. Llanwern).
Завод було побудовано компанією «Річард Томас енд Болдвінз[en]». Вартість будівництва становила 150 млн. фунтів стерлінгів. План було представлено 1956 року, будівництво почалося наприкінці 1959 року.[2]
Завод почав роботу 25 жовтня 1962 року після урочистого відкриття, участь в якому взяла англійська королева Єлизавета II під час свого першого візиту до Ньюпорту з часу коронаційної подорожі у 1959 році.[2]
На заводі було запущено один з перших киснево-конверторних цехів у Британії. Тут також вперше на британських заводах було вдало використано ЕОМ для контролю виробничого процесу у прокатному виробництві.[3]
Завод працював з повним металургійним циклом, що включав в себе виробництво чавуну у доменних печах, переробку чавуну на сталь і прокатне виробництво.
У вересні 2000 року компанія «Corus», якій належав завод, оголосила про намір витратити 35 млн фунтів стерлінгів на капітальний ремонт доменної печі, однак вже у грудні 2000 року було оголошено про закриття заводу через малий попит на його продукцію у Великій Британії і Європі та сильний фунт, що заважав експорту. На той момент на заводі працювало 3000 робітників.[1] 2001 року більшість цехів заводу було закрито. 2004 року було розпочато демонтаж заводу — демонтовані доменні печі, сталеливарний цех тощо.
У січні 2009 року «Corus» заявила про зупинення цеху гарячої прокатки і звільнення понад 500 працівників.[4] У серпні 2009 року «Corus» анонсував відновлення роботи прокатного виробництва.[5] Однак, подальші проблеми, викликані кризою у Єврозоні, спонукали компанію знову законсервувати стани гарячої прокатки, починаючи з 24 листопада 2011 року з плановим відновленням роботи наприкінці 2012 року.[6]
Станом на 2012 рік на заводі працювали прокатний цех, що випускав гарячий і холодний прокат, дві лінії з декапірування і лінія гальваностегії.[2]
Після демонтажу більшої частини заводу, звільнилася велика територія. За проектом влади Ньюпорту і уельського уряду на ділянці території колишнього заводу має бути побудований новий населений пункт — Глен-Ллин[en]. Вартість проекту — 1 млрд фунтів стерлінгів, він був розрахований на 20 років і має бути завершеним до 2026 року.[7]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
