Лудіння
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Луді́ння (лу́дження) — покриття металевих предметів (переважно, сталевих і мідних) шаром олова методом напилювання, електролізу або зануренням у розплавлене олово; захищає від корозії.[1]
Знімання окисної плівки з поверхні за допомогою відновників (пр., камфори при лудженні міді).
Лудіння на поверхні заготовки може проводитись також шляхом змочування розплавленим припоєм поверхні та подальшої його кристалізації[2].
Металевий шар на поверхні основного матеріалу, утворений лудінням носить назву полуда[2]. Товщина такого покриття становить 0,2…10 мкм.