Матків
село в Турківському районі Львівської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Турківському районі Львівської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ма́тків — село Стрийського району Львівської області у Карпатах на березі річки Стрий.
село Матків | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район | Стрийський район |
Громада | Козівська сільська громада |
Основні дані | |
Населення | 469 чол. (2002) |
Площа | 12 км² |
Поштовий індекс | 82563 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°54′29″ пн. ш. 23°06′04″ сх. д. |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Перша письмова згадка про село датується 1538 роком, коли польська королева Бона скликала комісію для розмежування королівських та шляхетських сіл.
Є відомості, що за часів короля Зигімунда I Старого Думка Височанський подарував одному із своїх синів Верхнє Висоцьке, другому – Комарники, а третьому – Матків з Івашківцями. Парох Комарників Щасний Саламон твердив, що ще в 1880 році бачив у Верхньому Висоцьку фундаційний лист, який документально закріпив цей дар багатого дідича своїм синам.
Село Матків є гніздом шляхетного роду Матковських (Матківських), витоки якого пов'язують з угорським графом Іваном Волохом.
Матковські (Матківські) мали придомки: Миклашевич, В'язулич, Будзевич, Чучиркович, Федашкевич, Бардзійович, Богушович, Піпікович, Матишевич, Галкович, Шипович, Тимкович, Груневич, Михалкович, Контурович та ін.
1967-го у пам'ять про загиблих в Другій світовій війні встановлено обеліск.
В радянський період на території села був відділ радгоспу «Карпати», який мав 450 га орної землі.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 467 | 99.57% |
російська | 2 | 0.43% |
Усього | 469 | 100% |
Найдавнішою з двох храмів Маткова є Церква Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ (Святого Димитрія), що стоїть на пагорбі у центрі села. Її споруджено 1838 року будівничим Самусем Мельниковичем[2]. Нині храм входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО[3][4] Церква тризруба, триверха, належить до храмів бойківського типу. Квадратні зруби (нава ширша) розташовані по осі захід-схід. Обабіч вівтаря прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об’єми завершують восьмибічні верхи над навою з п’ятьма заломами. А над вівтарем і бабинцем — з чотирма заломами, що увінчані шоломовими банями з маківками і хрестами. Оперізує церкву піддашшя оперте на східчасті виступи вінчів зрубів, під яким на західному фасаді влаштований засклений ґанок. Стіни підопасання, надопасання і заломів шальовані вертикально дошками й лиштвами.
Ще однією пам’яткою архітектури національного значення є дерев’яна дзвіниця церкви Собору Пресвятої Богородиці (Святого Димитрія). Вона зведена 1924 року, у плані триярусна, квадратна, з балконом на другому ярусі. Дзвіниця вкрита наметовим дахом з колосниковою галереєю над ним. Будував цю сакральну споруду майстер Михайло Веклич.
Окрім неї, у селі стоїть церква святої Трійці, збудована майстром Лукою Снігуром у 1899 році. Церква орієнтована вівтарем на схід і складається з трьох квадратних зрубів. До вівтаря з півдня прилягає невелика прямокутна ризниця, добудована у 1900-х роках. Оточує церкву широке піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. У 1949–1989 роках через атеїстичну пропаганду радянської влади у церкві не відправлялись Служби Божі.
У радянські часи місцеве відділення колгоспу працювало за напрямком м'ясо-молочне тваринництво.
Восьмирічна школа, бібліотека та пекарня.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.