Народний засідатель
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Народний засідатель — громадянин, який у випадках, визначених законом, вирішує судові справи спільно з професійним суддею.
Призначення інституту народних засідателів — допомога суддям у їх професійній діяльності, контроль суспільства над судочинством, забезпечення безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя.
Суттєве поширення він має серед пострадянських країн, а також у В'єтнамі та КНДР. В Росії функціонував до 2004 року, в Україні — до 2016 (формально)[⇨].
Аналогом інституту народних засідателів у романо-германській правовій сім'ї є відправлення правосуддя за участю шеффенів[1]. У Болгарії вони називаються судовими засідателями (болг. съдебните заседатели), у Польщі — лавниками (пол. ławnik, мн. ławnicy).
Японія почала впровадження нової системи народних засідателів у 2009 році.