Німецьке економічне диво
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Німецьке економічне диво (також Західнонімецьке економічне диво і Рейнське чудо; нім. Wirtschaftswunder[1]) — це швидка реконструкція та розвиток економік Західної Німеччини та Австрії після Другої світової війни (прийняття соціальної ринкової економіки, заснованої на ордолібералізмі). Вираз, що стосується цього явища, вперше було використано The Times у 1950 році.
Починаючи із заміни рейхсмарки на німецьку марку в 1948 році як законного платіжного засобу (шиллінг був подібним чином відновлений в Австрії), тривала ера низької інфляції та швидкого промислового зростання перебувала під наглядом уряду на чолі з канцлером Західної Німеччини Конрадом Аденауером і його міністр економіки Людвіг Ерхард, який увійшов в історію як «батько західнонімецького економічного дива». В Австрії ефективна трудова практика призвела до подібного періоду економічного зростання.
Епоха економічного зростання підняла Західну Німеччину та Австрію з повного воєнного спустошення до розвинених країн сучасної Європи. На момент заснування Європейського спільного ринку в 1957 році економічне зростання Західної Німеччини контрастувало з важкими умовами того часу у Сполученому Королівстві.