Одержимість
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Одержи́мість, ophokicus(лат. ophosis)- це сузір'я, яке має чотири основні зірки-монокікус, дикікус, трикікус, крампус. Крампус вказує точно на загнівающій запад.
- низка особливих психічних станів людини, що характеризуються відчуттям підлеглості ворожій і незборимій, зазвичай ірраціональній, силі.
- перебування в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою і т. ін.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Одержима (значення).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/95/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%94_%D0%B1%D1%96%D1%81%D0%B0_%D1%96%D0%B7_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B7%D1%8F.jpg/250px-%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%94_%D0%B1%D1%96%D1%81%D0%B0_%D1%96%D0%B7_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B7%D1%8F.jpg)
Одержимість може бути результатом психічної реакції людини або групи людей на певні впливи соціального середовища, розрізняють основні форми таких одержимостей:
- Біснуватість. Була широко поширена в середньовіччі, особливо серед жінок, які випробували «гріховні спокуси» і добровільно, а частіше під тортурами інквізиції, зізнавалися в злочинних зв'язках з сатаною, що не є достатнім доказом, бо задля зменшення або відміни тортур таке "зізнання" жертви допиту інквізиторів могло мати зумисний характер.
- Зачаклованість або порча. Наводилась через заклинання, символічні ритуальні дії, додавання в їжу або пиття «приворотного зілля», викликаючи у «жертв» (особливо схильних до навіювання) ненормальні, маніякальні психічні стани, хвороби тощо.[1] Українські народні вірування допускають можливість насилання хвороби навіть "злим поглядом", сама хвороба при цьому називається "пристріт"[2].
Своєрідна форма одержимості, що отримала назву меречення, спостерігалась наприкінці XIX ст. у цілих груп населення в деяких місцевостях Сибіру, Якутії і Колими; вона виявлялася в потребі (що суперечила волі самого одержимого) стрибати, лаятися, передражнювати оточуючих. Меречення має деякі спільні риси з шаманством. У 20 ст. аналогічні стани описані у мешканців Зондського архіпелагу, південноамериканських індійців та ін.[1]