Окситанська мова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Оксита́нська мо́ва — одна з галло-іберійських мов романської мовної групи індоєвропейської мовної сім'ї. Розповсюджена у південній частині Франції — історичній області Окситанії. За своєю будовою й лексикою надзвичайно близька до каталанської мови. Складається з багатьох діалектів і говірок.
Окситанська мова | |
---|---|
occitan, lenga d'òc | |
Окситанія — територія поширення окситанської мови | |
Поширена в | Франція, Іспанія, Італія |
Регіон | Окситанія |
Носії |
542 000 осіб (2020)[1][2] 110 000 осіб (2012)[2][3] 526 000 осіб (2002)[4] 30 000 осіб (2030)[3] |
Писемність | латиниця |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Офіційна | Каталонія |
Регулює | Institut d'Estudis Aranesi (у районі Баль-д'Аран) |
Коди мови | |
ISO 639-1 | oc |
ISO 639-2 | oci |
ISO 639-3 | oci |
На території історичної Окситанії проживає бл. 15 мільйонів осіб, проте окситанською розмовляють менше ніж 2 мільйони.
Окситанська мова у формі аранської говірки має офіційний статус у Автономній області Каталонія в Іспанії.
Каталанська та окситанська мови від VIII століття утворювали одну мовну спільноту, ці мови остаточно розділилися у XIII столітті. У часи трубадурів окситанську (гасконську, провансальську, лангедокську, овернську) та каталанську мови не розрізняли[5], вважаючи однією мовою. Навіть у XIX столітті однією з загальновживаних назв каталанської мови була назва лімузенська (так зараз називається один з діалектів окситанської мови, яким говорять у Південній Франції).