Онуфрій Великий
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ону́фрій, Нофрій, Ону́фрій Вели́кий, преподобний (грец. Ονούφριος з єгипетського «Онн-нфр» той, хто завжди добрий, ? — 400, Єгипет) — єгипетський ранньо-християнський пустельник, один з Отців Церкви, святий. Жив у єгипетській пустелі у IV ст. Був одним з Отців Пустельників, які мали глибокий вплив на східну духовність e IV–V століттях. На землях княжої Русі, культ св. Онуфрія був особливо поширений у Галичині, де в Лаврівському монастирі, зберігались його мощі.
Онуфрій Великий | |
---|---|
грец. Ονούφριος | |
Народився | 320 |
Помер |
400 Нижній Єгипет, Єгипет |
Країна | Єгипет |
Діяльність | чернець, пустельник |
Знання мов | коптська |
Вшановування св. Онуфрія тісно пов'язане із популярністю відлюдного монашества, усамітненого життя присвяченого спілкуванню з Богом. З Єгипту воно набуло популярності спочатку на всьому Сході, а потім також і на Заході. Святий Онуфрій, як своєрідний ідеал такого життя, після Хрещення Руси став популярним також і на українських землях. В Галичині, XIII–XIV стт. в карпатських Бескидах, коло місця де зберігались його мощі, виникла густа мережа монастирів та скитів, котрі почали поступово зникати після польського завоювання, василіанських реформ та так званої «Йосифінської касати».[1]