Операція «Шінгл»
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Операція «Шінгл» (англ. Operation Shingle), також битва за Анціо (англ. Battle of Anzio) — морська десантна операція, що була проведена американсько-британськими військами з висадки морського десанту в районі італійських міст Анціо та Неттуно за часів Другої світової війни. Десантна операція під командуванням генерал-майора Джона П. Лукаса мала за мету висадку військ союзників у тиловій смузі німецьких військ за оборонними позиціями нацистів на Зимовій лінії поблизу Риму.
Операція «Шінгл» Operation Shingle | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Італійська кампанія | |||||||
Висадка американського морського десанту біля Анціо. Січень 1944 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
США Велика Британія Канада Королівство Італія |
Третій Рейх Італійська соціальна республіка | ||||||
Командувачі | |||||||
Гаролд Джордж Александер Марк Вейн Кларк Джон Портер Лукас Лучіан Траскотт |
генерал-фельдмаршал Альберт Кессельрінг Еберхард фон Маккензен | ||||||
Військові формування | |||||||
Сухопутний компонент 5-та армія (США) * VI корпус * II корпус |
Вермахт * 76-й танковий корпус * 1-й парашутний корпус | ||||||
Військові сили | |||||||
22 січня 1944: 36 000 о/с 2 000 бойових машин Наприкінці травня: 150 000 о/с 1 500 гармат та мінометів |
22 січня 1944: 20 000 о/с Вермахту 5 італійських батальйонів (4 600 о/с) Наприкінці травня: 135 000 о/с Вермахту 2 італійських батальйони | ||||||
Втрати | |||||||
43 000 бойові втрати (7 000 загиблих, 36 000 поранених та зниклих безвісти)[1] |
40 000 бойові втрати (5 000 загиблих, 30 500 поранених та зниклих безвісти, 4 500 полонених)[1] |
Спочатку висадка десанту в цьому місці йшла успішно, німці опинилися не готовими до проведення протидесантної операції. Однак, географічні умови плацдарму були дуже складними, район був оточений осушеними болотами та передгір'ям Апенінських гір й подальше просування англо-американських військ залежало від рішучих та ініціативних дій командування сил вторгнення, а також елементів несподіванки і стрімкості, з якою союзники могли прорватися із захоплених плацдармів, поки німці зможуть адекватно відреагувати. Будь-яка затримка призводила до окупації гір військами Вермахту та блокуванням сил вторгнення на узбережжі.
Спочатку висадка військ на берег відбулася легко, практично не зустрічаючи опору з боку німецьких чи італійських військ, патрульний джип навіть доїхав до околиці Риму, доповівши про відсутність будь-яких підрозділів противника. Незважаючи на цю доповідь, генерал Лукас, який мало вірив в успіх запланованої операції продемонстрував надмірну застережливість, й проігнорувавши елемент несподіванки, своїм наказом затримав просування своїх військ на кілька днів, поки укріпляв захоплені позиції й не переконався в тому, що його війська готові до подальшого просування.
Доки війська західних союзників гаяли час, укріплюючись на захопленому узбережжі, генерал-фельдмаршал Альберт Кессельрінг, головнокомандувач німецькими військами на італійському театрі дій, без коливань скористався ваганнями супротивника й перекинув усі свої резерви й створив потужне кільце оборони навколо плацдарму, зосереджуючи опорні пункти на гірських гребенях, де його артилеристи мали чітке уявлення про кожну ціль на береговій лінії. Німці зупинили роботу дренажних насосів і затопили осушені болота морською водою. Повністю ігноруючи протести італійців, Кессельрінг таким чином відновив солонувате середовище, у якому процвітали комарі й утворив умови для епідемії малярії. Між тим, протягом тижня, поки союзники збиралися з силами, постійний артилерійський вогонь вівся по всьому на пляжі, болотах, гавані, що було помітно на пагорбах.
Через місяць важкої, але безрезультатної боротьби генерал Лукас був звільнений з посади і відправлений додому, його змінив генерал-майор Лучіан Траскотт. Нарешті у травні, після того, як союзники зосередили в 4 рази більше військ, вони спромоглися прорватися із зони висадки, але, замість того, щоб вирвавшись на оперативний простір, вдарити в тил 10-й німецькій армії, що билася при Монте-Кассіно, Траскотт за наказом М. В. Кларка повернув свої війська на північний захід у бік Риму, який був захоплений 4 червня. В результаті, основні сили німецької 10-ї армії були в змозі відійти з-під Монте-Кассіно і приєднатися до решти сил Кессельрінга північніше Риму, перегрупуватися і організувати запеклий опір на оборонних позиціях Готської лінії оборони.