Патон Борис Євгенович
український радянський та український вчений, президент АН України / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Патон Борис Євгенович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Бори́с Євге́нович Пато́н (14 листопада 1918 (у паспортних даних помилково вказано 27 листопада 1918)[5], Київ, Українська Держава — 19 серпня 2020[6], Київ, Україна) — інженер та матеріалознавець, фахівець у царині зварювальних процесів, металургії та технології металів, організатор науки, політик та урядовець.
Президент (1962—2020), академік (1958) та член-кореспондент (1951) НАН України / АН України / АН УРСР, академік АН СРСР (1962), доктор технічних наук (1952), професор (1954).
Директор Інституту електрозварювання імені Є. Патона НАН України (1953—2020); генеральний директор Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (1986—2020); президент Міжнародної асоціації академій наук (1993—2017)[7]; член Ради Національної безпеки України (1992—1994), Ради Національної безпеки і оборони України Ради Національної безпеки України (1997—2005, 2008—2010), Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (1996—2009), Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки (2003—2005); голова Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (1969—2020; до 1992 — Комітет з Державних премій Української РСР); перший заступник голови Національної ради з питань науки, інновацій та сталого розвитку України (2009—2010); входив до складу Адміністративного комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій (2017—2020), очолював Раду президентів академій наук України (1995—2020).
Перший, кого було удостоєно найвищого ступеня відзнаки незалежної України — звання «Герой України» (26 листопада 1998); заслужений діяч науки і техніки України (1968); кавалер орденів Свободи (2012), князя Ярослава Мудрого I, II, IV, V ступенів (2008, 2018, 2003, 1997) та ордена «За заслуги» I ступеня (2013), двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1978); лауреат Державних премій України у галузі науки і техніки (1970, 2004), Міжнародної премії «Глобальна енергія»[en] (2010); нагороджений Золотою медаллю імені В. Вернадського НАН України (2004).
Депутат Верховної Ради УРСР 5–11 скликань та Верховної Ради СРСР 6–11-го скликань, народний депутат СРСР (1989—1991), член Президії Верховної Ради УРСР 6–9 скликань, заступник голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР; член ЦК КПУ (1960—1991), кандидат у члени (1961—1966) та член (1966—1991) ЦК КПРС.
Син Євгена Патона, молодший брат Володимира Патона, батько Євгенії Патон.