Потрійний стрибок
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Потрі́йний стрибо́к — складна легкоатлетична вправа, яка має три послідовно виконувані стрибки — скачок, крок і стрибок. Відштовхнувшись від планки, спортсмен приземляється на ту ж саму ногу (скачок), далі відштовхнувшись цією ж ногою, приземляється на другу (крок), і далі, відштовхнувшись, робить приземлення в яму з піском на дві ноги (стрибок).
Легка атлетика Стрибок у довжину | |
---|---|
Колишній світовий рекордсмен Віллі Бенкс під час літніх Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі, Південна Корея. | |
Умови проведення | |
Місце | просто неба / в приміщенні |
Рекорди (чоловіки) | |
світу |
Джонатан Едвардс Уг Фабріс Занго Буркіна-Фасо 18,07 (2021) i |
Європи |
Джонатан Едвардс Тедді Тамґо Франція 17,92 (2011) i |
України |
Володимир Іноземцев 17,90 (1990) |
Рекорди (жінки) | |
світу |
Юлімар Рохас Юлімар Рохас Венесуела 15,43 (2020) |
Європи |
Інеса Кравець Тетяна Лебедєва Росія 15,36 (2004) |
України |
Інеса Кравець 15,50 (1995) |
Результат у потрійному стрибку залежить від горизонтальної швидкості під час розбігу, кута і висоти ЗЦМТ після кожного відштовхування, оптимального співвідношення довжини окремих частин стрибка і технічної підготовленості стрибуна. Швидкість розбігу у провідних спортсменів становить 10—10,5 м/с. Кути вильоту ЗЦМТ становить 17°, 15° і 18° відповідно (скакання, крок, стрибок). Співвідношення довжини окремих частин стрибка перебувають у межах 38; 29,5 і 32,5 відсотки[1]. Залежно від індивідуальних особливостей параметри виконання рухових дій можуть видозмінюватись.
Так, у початківців довжина розбігу становить 25—30 м або 13—16 кроків, у кваліфікованих стрибунів — 40—43 м або 19—22 кроки. Завдання у розбігу — набрати максимальну швидкість перед відштовхуванням. Розбіг може бути виконаний з місця або з деякого відбігання. Підвищенням швидкості розбігу збільшується початкова швидкість вильоту стрибуна, а значить, і дальність стрибка. Швидкість наприкінці розбігу зростає внаслідок збільшення довжини та темпу кроків. Характерна для розбігу в потрійному стрибку є відсутність попередньої підготовки до відштовхування, а довжина останніх кроків не змінюється, що забезпечує збереження швидкості розбігу перед відштовхуванням.
У потрійному стрибку атлет ставить ногу на місце відштовхування з передньої частини стопи під кутом 70° з дещо більшою амортизацією, а тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє в «скаканні» більшому просуванню ЗЦМТ вперед, ніж вгору. На думку В. А. Креєра, В. Б. Попова, зв'язок «скакання» з «кроком» характеризує рівень спеціальної підготовки стрибуна і є найвідповідальнішим фактором підготовки стрибуна до високих спортивних результатів. Кут відштовхування при «скаканні» становить 60—65° при незначному куті вильоту. Це не дає підстави вважати перше відштовхування механічним пробіганням.