Сербська православна церква
Шоста в диптиху автокефальна церква східного православного християнства / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Православна церква Сербії?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Се́рбська правосла́вна це́рква (сербохорв. Српска православна црква, Srpska pravoslavna crkva; також Правосла́вна це́рква Се́рбії) — автокефальна помісна православна церква в західнобалканських країнах колишньої Югославії (Боснії та Герцоговині, Косово, Північній Македонії, Республіці Словенії, Республіці Хорватії, Сербії, Чорногорії), яка посідає 6-е місце в диптиху автокефальних помісних церков. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, сербську, церковослов'янську мови та юліанський календар, вона є частиною Східного християнства.
Сербська православна церква | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Катедральний собор святого Сави, одна з найбільших православних церков у світі, будується безперервно з кінця 1980-х років на місці, де мощі Святого Сави були осквернені османами | |||||
Засновники | Святий Сава | ||||
Дата заснування | 1219 | ||||
Статус | автокефальний | ||||
У складі | Східної православної церкви | ||||
Самостійність проголошена |
Архиєпископія Жича (1219–1463) Пецький патріархат (1346—1463) Пецький патріархат (1557—1766) Період існування провінційних церков (1766—1920) 1920 – від Вселенського патріархату | ||||
Самостійність визнана |
1219 (Архиєпископія) 1346 (Патріархат) 1920 (Відновлення автокефалії) | ||||
Перший предстоятель | Сава І Архиєпископ Печський, Митрополит Белґрадсько-Карловацький, Патріарх Сербський | ||||
Чинний предстоятель | Порфирій Архиєпископ Печський, Митрополит Белґрадсько-Карловацький, Патріарх Сербський | ||||
Центр | Белград, Печ, Сербія | ||||
Кафедральний собор | Храм Святого Сави | ||||
Резиденція предстоятеля | Будівля Патріархату, Белград; традиційно Монастир Пецького патріархату | ||||
Основна юрисдикція |
Боснія і Герцеговина Косово Північна Македонія (під питанням) Сербія Словенія Хорватія Чорногорія | ||||
Юрисдикція для діаспори |
Австралія Західна Європа Канада США | ||||
Літургічна мова | сербохорватська (сербська, чорногоська) та церковнослов'янська | ||||
Музична традиція | візантійська | ||||
Церковний календар | юліанський | ||||
Єпископів | 49 | ||||
Єпархій | 39 | ||||
Монастирів | 34 | ||||
Парафій | 3100 | ||||
Вірних | від 8[1] до 12 млн[2] | ||||
Офіційний сайт | spc.rs |
Більшість населення Сербії, Чорногорії та Республіки Сербської Боснії та Герцеговини є членами Сербської православної церкви. Вона поділена на митрополії та єпархії, розташовані переважно в Сербії, Боснії та Герцеговині, Чорногорії та Хорватії. Багато інших громад знаходяться в сербській діаспорі. Управляється патріархом Сербським, Священним Синодом і Церковно-народним собором. Офіційний титул предстоятеля церкви: Архиєпископ Печський, Митрополит Белґрадсько-Карловацький, Патріарх Сербський. Сербський патріарх є першим серед рівних у своїй церкві. Нинішній патріарх — Порфорій, інтронований 19 лютого 2021 року.[3]
Церква отримала автокефальний статус у 1219 році під керівництвом святого Сави, ставши незалежною Архиєпископією Жича. Її статус був підвищений до статусу патріархату в 1346 році, а згодом був відомий як Пецький Патріархат. Цей патріархат був ліквідований турками-османами в 1766 р., хоча кілька регіональних відділів Сербської православної церкви продовжували існувати, найвидатнішим серед яких була Карловацька митрополія в Габсбурзькій монархії до складо якої також входила Буковинська єпархія, яка стала де-факто автокефальною Буковинсько-Далматинською митрополією. Після відновлення державности, у Князівстстві Сербії церковна автономія була відновлена в 1831 р., а автокефалія в 1879 р. Сучасна Сербська православна церква була відновлена в 1920 р. після об'єднання де-факто автокефальних Карловцького патріархату, Белґрадської митрополії та Чорногорської митрополії.