Радіонов Борис Васильович
український хірург / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Борис Васильович Радіонов (22 серпня 1937, Єйськ — 30 січня 2022, Київ) — український торакальний хірург, пульмонолог. Доктор медичних наук (1981), професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997), заслужений лікар України (2000). Співзасновник та реалізатор фтизіопульмонологічної та торакальної служб України, напрямку хірургічної пульмонології, модифікував та впровадив у практику низку хірургічних технологій.
Борис Радіонов | |
---|---|
Народився |
22 серпня 1937(1937-08-22)
Єйськ, РРФСР |
Помер |
30 січня 2022(2022-01-30) (84 роки) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | Україна |
Діяльність | хірург |
Alma mater |
Одеське військово-морське медичне училище (1958) Київський медичний інститут (1964) |
Галузь | торакальна хірургія, пульмонологія |
Заклад | Київський науково-дослідний інститут туберкульозу і грудної хірургії імені академіка Ф. Г. Яновського (пізніше — Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Феофіла Яновського НАМН України; 1965—2012) |
Посада | торакальний хірург, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач відділення, професор |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор медичних наук (1981) |
Відомі учні | Ігор Калабуха, Володимир Юхимець, Олег Хмель |
Членство | віцепрезидент Асоціації торакальних хірургів України |
Відомий завдяки: | співзаснуванню та реалізації фтизіопульмонологічної та торакальної служб України, напрямку хірургічної пульмонології, модифікуванню та впровадженню у практику низки хірургічних технологій |
Нагороди |
Майже пів століття — науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії імені академіка Ф. Г. Яновського (пізніше — Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Феофіла Яновського НАМН України; 1965—2012), з яких 26 років — завідувач відділення торакальної хірургії. Понад 20 років — головний торакальний хірург України. Автор понад 400 наукових робіт, близько 30 авторських свідоцтв на винаходи. Учень професорів Миколи Амосова та Григорія Горовенка[1].