Робоча сила
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Робо́ча си́ла у економічній теорії — здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності[1].
Робоча сила (трудові резерви) у статистиці — кількість людей, готових працювати за наймом. У різних країнах цей показник розраховується по різному. Зазвичай він включає кількість працюючих з додаванням зареєстрованих безробітних. Існують вікові й інші обмеження. Наприклад, американська статистика враховує людей, не молодших від 16 років. Є певні методологічні питання — наприклад, чи включати в цей показник «самозайняте» населення (дрібні підприємці, фермери, художники), чи тільки працюючих за наймом. У більшості випадків «самозайняте» населення враховується у складі іншого показника — «економічно активне населення».
Іноді під робочою силою розуміють працівників будь-якого підприємства за винятком адміністративного персоналу.
Робоча сила у популярній літературі і публіцистиці — робітники. Найчастіше маються на увазі робітники фізичної праці, що виконують роботи низької кваліфікації. Зазвичай у таких випадках не робиться різниці між добровільним найманням на роботу і примусовою працею. Приклад: «Метою окупаційного режиму було знищення СРСР як держави та перетворення території в аграрно-сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили для Німеччини та її союзників.»