Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Роза Станіславівна Браницька, також Потоцька, з родини Потоцьких (пол. Róża Potocka; 1780, Тульчин — 20 жовтня 1862, Париж) — польська аристократка, художниця-аматор.
Роза Потоцька | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 1780 Тульчин, Брацлавський повіт | |||
Смерть | 20 грудня 1862[1] | |||
VIII округ Парижа, Париж, Франція[1] | ||||
Країна | Річ Посполита | |||
Діяльність | рисувальниця, акварелістка | |||
Батько | Станіслав Щенсний Потоцький | |||
Мати | Józefina Amalia Mniszechd | |||
У шлюбі з | Антоні Потоцький і Владислав-Гжегож Браницький | |||
Діти | Przemysław Potockid, Катажина Потоцька, Aleksander Branickid, Xavier Branickid, Count Ladislaus Branickid, Еліза Браніцька, Zofia Branickad, Костянтин Браницький і Rosa Potockád | |||
Брати, сестри | Софія Станіславівна Потоцька, Потоцька Ольга Станіславівна, Олександр Потоцький, Мечислав (Михаїл) Потоцький, Ярослав Потоцький, Потоцький Станіслав Станіславовичd, Бореслав Потоцький, Володимир Потоцький, Pelagia Sapiehad і Констанція Рачинська | |||
| ||||
Роза Потоцька у Вікісховищі | ||||
Народилася 1780 року в Тульчині в родині Станіслава Щенсного Потоцького та Юзефіни Амалії, уродженої Мнішек[2].
Її перший шлюб — з Антонієм Потоцьким, від якого вона мала доньку — закінчився розлученням у 1812 році[3]. Пізніше вона вийшла заміж за Владислава Гжегожа Браницького, з яким мала семеро дітей[2]: Ксаверія, Елізу, Олександра, Софію, Костянтина, Катажину та Владислава. Мати Браницького була проти шлюбу і відмовлялася зустрічатися з Розою до 1831 року. Після смерті Браницького Роза виїхала до Франції[3]. У 1849 році вона купила замок для свого сина Ксавері[3][4] і половину власності в Монтрезорі, а також 2300 гектарів навколишньої землі[4]. У замку зібрано численні полоністичні артефакти[3]. Заснувала школу в Браницькій[3].
Аматорськи захоплювалася малюванням та аквареллю[3]. У дитинстві, ймовірно, брала участь у родинній вишивці хоругв, які були подаровані Станіславу Августу Понятовському під час його візиту до Тульчина, коли він повертався з зустрічі з Катериною II[3]. У колекції Національного музею у Варшаві є два портрети, виконані Браніцькою в техніці акварелі: Портрет Зофії Жултовської (29 х 21,6 см) та Портрет Бернарда Потоцького (30,2 х 22,6 см)[3]. У музеї також зберігається портрет Браницької роботи Арі Шеффера. Її доньки Еліза, Зофія і Катажина також стали художницями-аматорами[2].
Браницька фігурувала в листах Зигмунта Красінського, чиєю тещею вона була, під псевдонімом «Фрегата»[3].
Мала вищий російський жіночий орден[5]. У квітні 1837 р. нагороджена «малым крестом ордена Святой Екатерины»[6].
Померла 20 жовтня 1862 року в Парижі[2]. Спочатку її останки були поховані на кладовищі в Монтрезорі, а потім перенесені до Кшешовіце[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.