Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Розвідувальне співтовариство США (англ. United States Intelligence Community, IC) — група окремих урядових розвідувальних агенцій Сполучених Штатів і підпорядкованих їм організацій, які працюють як окремо, так і спільно, з метою ведення розвідувальної діяльності для підтримки зовнішньої політики та національної безпеки[en] Сполучених Штатів. Організації-члени розвідувального співтовариства включають розвідувальні служби, воєнну розвідку, а також цивільні розвідувальні та аналітичні служби у федеральних департаментах виконавчої влади[en].
Розвідувальне співтовариство США | |
---|---|
United States Intelligence Community | |
Прапор Розвідувального співтовариства США | |
Загальна інформація | |
Країна | США |
Дата створення | 4 грудня 1981 |
Директор Національної розвідки | Евріл Гейнс |
intelligence.gov | |
Діяльність розвідувального співтовариства контролюється Офісом Директора національної розвідки, очолюваного Директором Національної розвідки. Директор Національної розвідки підпорядковується безпосередньо президенту Сполучених Штатів.[1][2]
Серед своїх різноманітних обов'язків, члени розвідувального співтовариства здійнюють зовнішню та внутрішню розвідку, сприяють військовому плануванню та займаються шпигунством. Розвідувальне співтовариство було засновано Указом № 12333[en], підписаним 4 грудня 1981 року президентом Рональдом Рейганом.[3]
У 2010 році Вашингтон пост повідомила, що 1271 урядова організація та 1931 приватна компанія в 10 000 місцях у Сполучених Штатах працюють над боротьбою з тероризмом, внутрішньою безпекою[en] та розвідкою, і що розвідувальне співтовариство в цілому об'єднує 854 000 осіб, які мають допуски до роботи з цілком таємною інформацією.[4] Згідно з дослідженням Офісу Директора національної розвідки 2008 року, приватні підрядники складають 29 % робочої сили в американському розвідувальному співтоваристві та 49 % їхнього кадрового бюджету.[5]
Термін Розвідувальне співтовариство (англ. Intelligence Community) вперше був використаний під час перебування лейтенанта Вальтера Беделла Сміта на посаді директора Центральної розвідки (1950—1953).[6]
Розвідувальна інформація — це інформація, яку агенції збирають, аналізують та поширюють відповідно до запиту та вимог урядових лідерів. Розвідка — це широкий термін, який може означати, наприклад:
«Збір, аналіз і підготовка конфіденційної інформації для підтримки діяльності лідерів національної безпеки, включаючи політиків, військових командирів і членів Конгресу. Захист цих процесів та цієї інформації за допомогою контррозвідувальних заходів. Проведення таємних операцій, затверджених президентом. Розвідувальне співтовариство прагне надати цінну інформацію щодо важливих питань, збираючи необроблені розвідувальні дані, аналізуючи ці дані в контексті та виробляючи своєчасні та відповідні продукти для клієнтів на всіх рівнях національної безпеки — від бійців на полі бою до президента у Вашингтоні.»[7]
Указ № 12333 поклав на розвідувальне співтовариство досягнення шести основних цілей:[8]
Збір інформації, необхідної президенту, Раді національної безпеки, держсекретарю, міністру оборони та іншим посадовим особам виконавчої влади для виконання покладених на них обов'язків;
Розвідувальне співтовариство очолює Директор Національної розвідки (DNI), статутне керівництво якого здійснюється через Офіс Директора Національної розвідки (ODNI). Розвідувальне співтовариство включає інші 17 членів:[9][10]
Розвідувальне співтовариство працює за двома окремими програмами:
Оскільки визначення Національної програми розвідки та Програми воєнної розвідки у питаннх воєнної розвідки збігаються, віднесення розвідувальної діяльності до однієї з двох програм іноді виявляється проблематичним.
Загальна організація розвідувального співтовариства насамперед регулюється Законом про національну безпеку від 1947 року (зі змінами) та Указом № 12333[en]. Статутні організаційні відносини були суттєво переглянуті з поправками до Закону про національну безпеку 2004 року що стосувалися реформи розвідки та запобігання тероризму[en].
Хоча розвідувальне співтовариство порівнює свій устрій із федерацією[11], загальну структуру розвідувального співтовариства краще порівнювати із конфедерацією через відсутність чітко визначеної, єдиної структури керівництва та управління. До 2004 року директор Центральної розвідки був головою розвідувального співтовариства, а також був директором ЦРУ. Основна критика такого підходу полягала в тому, що директор Центральної розвідки мало або взагалі не мав повноважень впливу на бюджетні питання інших агенцій розвідувального співтовариства і тому мав обмежений вплив на їхню діяльність.
Після ухвалення Закону про реформу розвідки та запобігання тероризму у 2004 році розвідувальне співтовариство очолив Директор Національної розвідки. Він здійснює керівництво розвідувальним співтовариством насамперед через статутні органи, у рамках яких він або вона:[12][13]
Незважаючи на ці обов'язки, Директор Національної розвідки не має повноважень керувати та контролювати будь-який елемент розвідувального співтовариства, крім свого персоналу — офісу Директора Національної розвідки, а також Директор Національної розвідки не має повноважень наймати чи звільняти персонал в розвідувальному співтоваристві, за винятком персоналу свого офісу. Члени виконавчої влади підпорядковані та підзвітні керівникам відповідних департаментів, усі посадові особи на рівні уряду підпорядковуються президенту. За законом, лише директор Центрального розвідувального управління[en] підпорядковується Директору Національної розвідки.[14][15]
У світлі серйозних невдач розвідки в останні роки, які поставили під сумнів, наскільки добре розвідувальне співтовариство забезпечує національну безпеку США, особливо ті суб'єкти, які були відзначені Комісією 9/11[en] (Національна комісія з терористичних атак на Сполучені Штати) та «Комісією зі збройного масового ураження[en]» (Комісія з розвідувальних спроможностей США щодо зброї масового ураження), влада та повноваження Директора Національної розвідки та загальна організаційна структура розвідувального співтовариства стали предметом інтенсивних дебатів у Сполучених Штатах.
Раніше міжвідомчій співпраці та потоку інформації між агенціями-членами розвідувального співтовариства заважала політика, яка прагнула обмежити узагальнення інформації з міркувань конфіденційності та безпеки. Спроби реформувати та сприяти міжвідомчій співпраці в рамках розвідувального співтовариства включають технологічний, структурний, процедурний та культурний виміри. Приклади включають започаткування Intellipedia[en] (вікі енциклопедичної інформації, пов'язаної з безпекою); створення Офісу Директора Національної розвідки, Національних розвідувальних центрів, створення посади Програмного менеджера Середовища обміну інформацією та Ради з обміну інформацією[en]; юридичні та політичні рамки, встановлені Законом про реформу розвідки та запобігання тероризму 2004 року[en], Указом про обмін інформацією № 13354 та Указом № 13388[en], а також Національною стратегією розвідки[en] 2005 року.
Запланований бюджет розвідки США[en] (за винятком програми воєнної розвідки) у 2013 фінансовому році становив 52,7 млрд дол. США, проте був зменшений до 49,0 млрд дол. США.[16] Згідно із розсекреченими даними, відповідно до закону про виконання рекомендацій Комісії 9/11[en], у 2012 фінансовому році бюджет був рекордним і становив 53,9 млрд дол. США.[17] У 2010 році бюджет розвідки США становив 53,1 млрд дол. США[18], 49,8 млрд дол. США у 2009 році[19], 47,5 млрд дол. США у 2008 році[20], 43,5 млрд дол. США у 2007 році[21] та 40,9 млрд дол. США у 2006 році[22].
Згідно з даними Офісу Директора Національної розвідки за травень 2007 року, близько 70 відсотків бюджету розвідки надійшло підрядникам на постачання технологій та послуг (включаючи аналіз). За даними Центру стратегічних і бюджетних оцінок[en], витрати на розвідку, з урахуванням інфляції, за більш ніж десяти років зросли на третину.
У заяві про оприлюднення нових розсекречених[en] даних, Директор Національної розвідки Майк Макконнелл[en] заявив, що не буде додаткового розкриття таємної бюджетної інформації, крім загальної цифри витрат, оскільки «таке розкриття може зашкодити національній безпеці». Не було розсекречено, як розподіляються гроші між 16 спецслужбами та на що вони витрачаються. Такі видатки охоплюють зарплати приблизно 100 000 людей, багатомільярдні супутникові програми, літаки, зброю, електронні датчики, аналітичну розвідку, шпигунів, комп'ютери та програмне забезпечення.
29 серпня 2013 року Вашингтон пост опублікувала резюме Офісу директора національної розвідки із багатотомного обґрунтування бюджету Конгресу на 2013 фінансовий рік, надсекретного «чорного бюджету» розвідувального співтовариства США.[23][24][25] У бюджеті розвідувального співтовариства на 2013 фінансовий рік детально описано, як 16 шпигунських агенцій використовують гроші та як вони виконують цілі, поставлені президентом та Конгресом. Експерти стверджують, що доступ до таких подробиць про шпигунські програми США безпрецедентний. Стівен Афтергуд з Федерації американських вчених[en], яка проводить аналіз питань національної безпеки, заявив, що «Це була титанічна боротьба лише за те, щоб розкрити найголовнішу цифру бюджету, і це постійно робилося лише з 2007 року… але справжнє розуміння структури та діяльності бюрократії розвідки було абсолютно недоступним для громадськості. Такого в історії не було.»[26] Доступ до деталей бюджету дозволив вперше провести інформовані публічні дебати щодо витрат на розвідку, сказав співголова Комісії 9/11 Лі Г. Гамільтон. Він додав, що американців не слід виключати з бюджетного процесу, оскільки розвідувальне співтовариство має глибокий вплив на життя простих американців.[26]
Обов'язки з нагляду за розвідувальним співтовариством[en] розподіляються як на виконавчу, так і на законодавчу владу. Основний виконавчий нагляд здійснюється Консультативною радою з питань розвідки при Президенті США[en], Радою об'єднаного розвідувального співтовариства США[en], Офісом генерального інспектора[en] та Офісом менеджменту та бюджету. Основна наглядова юрисдикція Конгресу[en] над розвідувальним співтовариством покладена на два комітети[en]: Постійний спеціальний комітет Палати представників США з питань розвідки[en] та Спеціальний комітет Сенату США з розвідки[en]. Комітет Палати представників США зі збройних сил і Комітет Сенату США зі збройних сил розробляють законопроєкти, щоб щорічно санкціонувати бюджети розвідувальної діяльності Міністерства оборони, а комітети з асигнувань Палати представників[en] і Сенату[en] щорічно розробляють законопроєкти, щоб виділити бюджет розвідувальному співтовариству. Комітет Сенату США з питань внутрішньої безпеки та урядових справ[en] взяв на себе провідну роль у формуванні законодавства про реформу розвідки у 108-му Конгресі США[en].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.